Политика | Маяк

спецпроект: Уйти от абьюзера. План действий для тех, кто больше не хочет терпеть

Новости
Війна
Жизнь
Люди
Город
Спецпроект

О cайте
Контакты
Реклама

Подписывайся на красивый и умный Instagram «Маяка»

16.05.22 «Азовсталь». Фото зробив командир прес-служби полку Дмитро Козацький із позивним «Орест».

Український фотограф Герма

Як впродовж трьох місяців м

Під час Другої світової все

Російську пропагандистську літературу замінять україномовною літературою й книгами українських видавництв, — повідомляє Міністерство культури. Насамперед вилучать наступні видання: 🔻 зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі; 🔻які пропагують війну, насильну зміну конституційного ладу або територіальної цілісності України; 🔻містять виправдовування і заперечення збройної агресії російської федерації проти України та прославляють людей, які беруть участь в збройній агресії рф проти України; 🔻видавництва і авторів, проти яких ввели санкції, та авторів, які публічно підтримали агресію проти України. 🤔 Ви згадали книги, які потребують вилучення в першу чергу? А які твори російських письменників важливо залишити?

Восьмого травня до евакуаційного центру Запоріжжя прибули 173 людини з Маріуполя, 40 з них з самого початку війни рятувалися від ворожих обстрілів у сховищах «Азовсталь». Вони розповіли журналістам «Маяка», якою виявилася буденність під час облоги міста. 🔻Жінка у робочій формі заводу вийшла з автобусу однією з перших. Її ім’я — Наталя, але діти віддають перевагу прізвиську Тетя Суп. Наталя готувала їжу для людей у сховищі, а щоб відволікти дітей від обстрілів, вигадувала різні конкурси з малювання. «Діти намалювали це та повісили біля мого ліжка», — жінка дістає купу паперу. На ньому — піца, небо з чорними хмарами, танки та сонце. «Я не знала, як їх бажання втілити в життя, однак я це зробила. Взяла лаваш, консерви, залишки сиру та приготувала дітям. Вийшло майже так, як на малюнку», — розповідає Наталя. 🔻Деякі люди не зупиняються тут, а відразу йдуть до інших автобусів, які безкоштовно довезуть їх до Львова. Біля одного з цих автобусів ми зустрічаємо Світлану. З донькою вона потрапила у сховище «Азовсталі» в перші дні війни. Там вони пережили обвалення кількох бункерів, коли літаки скидали авіабомби. За словами Світлани, бійці «Азову» поводились з ними чемно та намагались допомогти провізією. «За цей час ми пережили пекло. А тепер так дивно, що над головою нічого не літає, що люди тут справді живуть», — каже жінка. «Кожен день надія згасала. Росіяни постійно порушували режим тиші». Щоб потрапити до Запоріжжя, Світлані з донькою, як і більшості людей, які врятувалися с заводу, довелось пройти через фільтраційний табір ДНР. Люди годинами чекали на російських блокпостах, тому що «росіяни весь час намагались у когось щось знайти». 🔻Врятованих чекає довга реабілітація та робота з психологами. Коли вони говорять про своє місто — завжди згадують поховання на вулицях, в парках чи там, де колись були клумби. «Усюди лежать тіла», — каже Ірина, мешканка Маріуполя, вона ховалася не на заводі, а в подвалі. «Отак вийдеш у двір, а там могили. Свіжий цвинтар», — додає її 14-річна донька Марія. Усі фото — @libkos

Через 77 років після перемог

© 2021. Маяк. Украинский журнал о культуре, обществе и науке. Мы собираем и обсуждаем самые спорные темы нашего времени. Сайт и его социальные сети могут содержать материалы, не предназначенные для людей младше 16 лет. Использование материалов Маяка разрешено только с предварительного согласия правообладателей. Все права на картинки и тексты принадлежат их авторам.

Разработка сайта: