Якщо ви впізнаєте у себе схожі думки — ви не самотні. У таку емоціональну прірву поринають навіть ті, хто живе у відносно безпечному місці, або ті, чий город не бомбардують, як інші. Розповідаємо, як виявити цей синдром в себе й близьких та допомогти знову дихати без самознищення.
«Провину вцілілого» визначають як почуття сорому, внутрішнього конфлікту чи ментального безладу після подій, які спричинили смерть чи серйозні травми інших людей. Цей патологічний стан виділяли раніше як окремий діагноз. Зараз він класифікується як складова посттравматичного стресового розладу — ПТСР. Але не всі, хто відчув провину за свій порятунок, мають ПТСР. Та не всі люди с ПТСР відчувають провину.
Провина має фізичні симптоми: нудота, проблеми з травленням й апетитом, безсоння, тремтіння. Може здаватися, що болить у грудях чи геть усе тіло сповнене болем. Психологічно проявляє себе у нав‘язливих думках, апатії, панічних нападах, відсутності радості від порятунку. При важких випадках відбувається селфхарм.
Хто може відчути провину? Будь-хто під час воєнних дій.
Ветерани війни
Евакуйовані
Медики, що надавали первинну допомогу, але пацієнт помер
Батьки, що пережили своїх дітей
Діти, що не змогли евакуюватись разом з батьками
Важко травмовані, але одужуючі
Як допомогти собі?
Пам‘ятайте, що є реальною причиною катастрофи. І це не ви. А, наприклад, Росія, яка почала війну за Україною.
Ви маєте право на сум. Дозвольте собі прожити це горе. Робіть заспокійливі ритуали із «минулого звичного життя». Треба ставити нові цілі — робота, соціально важливі задачі, виховання дитини, отримання знань, які могли б допомогти вижити більшому числу людей.
Будьте корисними навіть за кордоном. Станьте волонтером, координуйте, консультуйте, структуровано інформуйте. Спілкуйтесь з людьми у скрутному становищі й турбуйтесь про них, якщо це можливо.
Ніхто не може заборонити вам говорити чи писати про війну, від якої ви врятували себе або родину.
Що недоцільно робити:
Топити біль в алкоголі;
Споживати наркотики на самоті;
Обмежувати себе у їжі;
Заперечувати свою вдачу;
Нехтувати своїми зусиллями для порятунку.
Горе може бути настільки величезним і неосяжним, що руйнуюче почуття провини здається природним. Але це упередження помилкове. Ви одужаєте, кожен у своєму темпі, і знову зможете жити без болю.
