Зображення — Roger Harris/Science Photo Library RF.
«Це одне із найстаріших питань у палеонтології», — заявляє одна з провідних авторів дослідження Ясміна Віманн.
Вчені провели хімічний та гістологічний аналіз кісток, за допомогою якого змогли оцінити метаболізм динозаврів. Зокрема, скільки кисню вдихали динозаври, що належать до різних видів.
Під час дихання утворюються побічні продукти, які, контактуючи з білками, цукрами та ліпідами, залишають після себе молекулярні «відходи». Ці відходи надзвичайно стабільні та нерозчинні у воді, тому вони зберігаються під час процесу скам’яніння. Залишається запис про те, скільки кисню вдихав динозавр, а отже і про швидкість його метаболізму.
М’які тканини із кісток одного із зразків динозавра (Allosaurus), які досліджували на метаболічні сигнали у продуктах скам’янілості білкового кісткового матриксу. Джерело — J. Wiemann.
Тварини з високою швидкістю обміну речовин ендотермічні, або теплокровні; теплокровні тварини, такі як птахи та ссавці, поглинають багато кисню і повинні спалювати багато калорій, щоб підтримувати температуру свого тіла і залишатися активними.
Холоднокровні, або ектотермні тварини, такі як рептилії, менше дихають і менше їдять. Їхній спосіб життя менш енергетично дорогий, ніж у теплойкровних тварин, але це має свою ціну: холоднокровні тварини залежать від зовнішнього світу, щоб підтримувати їхнє тіло при потрібній температурі для функціонування (як ящірка, що гріється на сонці), і вони, як правило, менш активні, ніж теплокровні істоти.
Команда проаналізувала стегнові кістки 55 різних груп тварин, включаючи динозаврів, їх літаючих родичів птерозаврів, їх далеких морських родичів плезіозаврів, а також сучасних птахів, ссавців та ящірок. Вони порівняли кількість молекулярних побічних продуктів, пов’язаних з диханням, з відомими показниками метаболізму живих тварин і використали ці дані, щоб зробити висновок про швидкість метаболізму вимерлих тварин.
Зображення — плезіозавр, стегозавр, апатозавр, тиранозавр, колібрі. Джерело — Nature.
З’ясувалося, що найчастіше двоногі хижаки — тиранозавр, велоцираптор, дейноніх — теплокровні. Це ж стосується чотириногих травоядних гігантів: брахіозавр, апатозавр та інші зауроподи. Всі вони належать до ряду ящеротазових. Ближчі до сучасних рептилій трицератопси, стегозаври та інші ящери з ряду птахотазових.
Динозаврів розрізняють за будовою тазу: ящеротазові (Saurischia) та птахотазові (Ornithischia). Цей поділ запропонував у 1887 році британський палеонтолог Гаррі Сілі.
Назви мають умовний характер, оскільки у ящеротазових динозаврів будова тазу не схожа на його будову у ящірок, а птахи походять не від птахотазових, а від ящеротазових динозаврів.
Ящеротазові — ряд динозаврів із лобковими кістками, первинно спрямованими вперед (як у крокодилів). У деяких відносно пізніх ящеротазових лобкові кістки стають направлені назад (як у птахів). У птахотазових лобкові кістки направлені назад первинно.
Серед обох груп є як чотириногі форми, так і двоногі.
