Вчені вкрили поверхню діоксиду кремнію сумішшю з уреази, щоб боти могли рухатися через рідину. Для досягнення результату хіміки асиметрично покрили ботів наномоторами. Це дозволило їм хаотично «віддалятися» від початкової точки. У пробірках із сечовиною боти розвивали швидкість до чотирьох мікрометрів за секунду.
Потім дослідники навантажили наноботи експериментальними антибіотиками, що лікують інфіковані рани у мишей. Боти, які були скинуті на рану, пройшли через шкіру та успішно обробили всю інфіковану область.
Ефективність ліків залежить від процесу пасивного поширення через рідини організму. Саме у цьому їм можуть допомогти наноботи.
