Зображення — Bodleian Library.
Згідно з легендами, в затоці Кардіган в Уельсі існували два острови зі стародавнім королівством під назвою Cantre’r Gwaelod, однак в якийсь момент вони затонули під хвилями. У деяких народних оповідях стверджують, що причиною затоплення стала дівчина, яка не подбала про те, щоб колодязь не розлився над землею. У пізніших оповіданнях звинувачують п’яного сторожа, який не зміг наглядати за дамбами.
Докази існування островів вдалося виявити завдяки аналізу середньовічної мапи, фольклорних розповідей, польових і геологічних досліджень. Науковці знайшли «Атлантиду» на мапі Гофа, яка зберігається в колекціях Бодліанської бібліотеки Оксфорда, датується XIII або XIV століттями та є найстарішою збереженою мапою Британських островів. На ній чітко зображені два острови біля узбережжя затоки Кардіган — один між Абериствітом та Абердові, а інший — між першим островом і Бармутом на півночі.
Ґрунтуючись на геології цього району, дослідники вважають, що острови можуть бути залишками низинного ландшафту, під яким лежать м’які льодовикові відкладення. Вони могли утворитися під час останнього льодовикового періоду, який закінчився приблизно 11 700 років тому. Цей м’який ландшафт легко піддається ерозії, тому міг би зруйнуватися через вплив рік та моря.
Науковці також стверджують, що їхня знахідка може послужити підказкою для пошуку інших затоплених масивів суші. Це допоможе краще розуміти постльодовикову еволюцію узбережжя затоки Кардіган.
