Слово «копінг» походить від англійського слова «cope» — подолати чи впоратися. Цей термін вперше застосувала американська психологиня Лоїс Барклі Мерфі, вивчаючи поведінкові реакції дитини, яка зіткнулася з кризою розвитку.
Але популяризували його американські психологи Ричард Лазарус та Сюзан Фолкман. Дослідники використовували цей термін, щоб описати різноманітні усвідомлені стратегії людини, які вона застосовує, щоб впоратися з життєвими ситуаціями та стресом у них.
Більшість дослідників відрізняють копінг-стратегії від захисних психологічних механізмів, розроблених ще Зигмундом Фройдом, тому що останні розряджають неприємні почуття неусвідомлено.
Лазарус та Фолкман вважали, що кожна людина діє в будь-яких умовах в залежності від інтерпретації сили стресора. Тобто оцінює ступінь загрози та масштаби її впливу, а потім переживає певні емоції: страх, злість, журбу чи навіть надію. Копінг же потрібен, щоб усунути негативні почуття, які викликає ситуація зараз чи у потенційному майбутньому.
Для вивчення цих психологічних механізмів Лазарус та Фолкман розробили транзакційну модель стресу.
Для зручності вони розділили копінг-стратегії у своїй транзакційній моделі стресу на два види:
які орієнтовані на рішення проблеми;
які орієнтовані на керування емоціями.
Вони можуть бути адаптивні та неадаптивні: тобто ті, які допоможуть та можуть бути використані у майбутньому або ті, що можуть спровокувати нові стресові ситуації.
Вважається, що проблемно-орієнтований копінг найбільш ефективний у вирішенні ситуацій, тому що дії при цьому цілеспрямовані на джерело стресу. Виключення: важка хвороба чи втрата близької людини.
Але треба зазначити, що різниця між ними умовна, тому що деякі стратегії можуть впливати на дії та емоції.
3 стратегії, орієнтовані на рішення проблеми:
Планування рішення — це аналіз ситуації та вибір можливих варіантів поведінки з урахуванням наявних ресурсів. Це конструктивна стратегія, але вона може призвести до недостатньої емоційності, інтуїтивності та спонтанності у поведінці.
Пошук соціальної підтримки — така стратегія орієнтована на взаємодію з іншими людьми: звернення за порадою, бажання бути вислуханим, потрібність в співчутті та увазі. Але є негативні сторони: завищені очікування до інших людей, а також формування залежності до них.
Конфронтація — люди, які використовують цю стратегію, імпульсивні та агресивні під час стресової ситуації. Їм властиві різкі конкретні дії, вони здатні подолати тривогу та відстояти свої інтереси. Але при цьому страждає планування та прогнозування результатів дій. Ця стратегія викликає розрядку емоційної напруги.
5 стратегій, орієнтованих на керування емоціями:
Самоконтроль — прийом передбачає стримування емоцій та прагнення до самовладання, щоб відчути високий контроль власної поведінки. Люди намагаються приховувати свої переживання від інших, тому що мають надмірні вимоги до себе, яким не завжди відповідають, та бояться саморозкриття. Така стратегія допомагає їм уникнути імпульсивних вчинків, але призводить до труднощів у вираженні переживань.
Прийняття відповідальності — людина визнає свою роль у виникненні проблеми, здатна взяти відповідальність. За допомогою цього підходу людина аналізує свою поведінку, але може шукати причини актуальних труднощів у власних недоліках і помилках. Що може спровокувати невиправдану самокритику, почуття провини та призвести до розвитку депресії.
Позитивна переоцінка — відповідь на стресову ситуацію через її переосмислення, тобто буквально подивитися з іншого боку. В такому випадку людина може підходити до стрес-події «з філософського погляду», знаходити плюси та бачити в ній стимул для саморозвитку. Але це може призвести до недооцінки можливостей дієвого розв’язання проблеми.
Дистанціювання — цей інтелектуальний прийом дозволяє подолати інтенсивні негативні переживання за допомогою раціоналізації, гумору, знецінення або відсторонення від стресової ситуації. Стратегія ефективна у складних ситуаціях, але провокує недооцінку значення проблеми чи можливостей подолати її.
Втеча-уникнення — стратегія, яка включає заперечення проблеми, ухилення від відповідальності та дій, занурення у фантазії, прокрастинацію, повне ігнорування або дії, які «допомагають відволіктись»: переїдання, вживання алкоголю та психоактивних речовин. Так людина намагається швидко подолати сильне емоційне напруження, але може спровокувати нові труднощі.
Проблемно-орієнтовані стратегії з більшою ймовірністю будуть ефективними у контрольованих ситуаціях, коли існує усвідомлений, хоч не завжди ефективний, спосіб подолати труднощі.
Емоційно-орієнтовані стратегії набагато ефективніші під час неконтрольованої ситуації, коли розвʼязати проблему неможливо, але треба подолати стрес від неї.
Більшість людей використовує комбінацію стратегій в залежності від особистості, рівня тривожності, віку, статі, гендеру, обставин та стрес-події.
Копінг-стратегії формуються емпірично у дитинстві, але їх можна коригувати також в залежності від досвіда, тобто вони динамічні. Наприклад, ми можемо вчинити по-різному, в залежності від обставин та нашого ресурсу.
Вагому роль у виборі копінг-стратегії відіграє когнітивне оцінювання, тобто інтерпретація стрес-ситуації, яка і провокує реакцію, а потім копінг-стратегію.
Лазарус провів суворий експеримент, щоб зрозуміти, чи можна усунути або зменшити стресові реакції, якщо вплинути на інтерпретацію ступеня загрози чи шкоди.
Добровольцям демонстрували фільм, де австралійські аборигени проводять ритуальну хірургічну операцію на чоловічих статевих органах — cубінцизію. Свого роду ініціацію досягнення статевої зрілості, яка може негативно впливати на розмноження.
Стрічку показували чотирма варіантами: без звукового супроводу; зі звуковим супроводом, де заперечувався будь-який негативний вплив ритуалу; зі звуковим супроводом, де антрополог безоцінково розповідає про ритуал; із звуковим супроводом, де підкреслювались біль, ймовірність захворювань, каліцтво — це контрольна група.
Більш за все стресові реакції виникали у представників контрольної групи, яка дивилася з травматичним супроводом. Тобто подача та інтерпретація інформації впливає на стресову реакцію.
Потім Лазарус повторив експеримент, тільки використовуючи серію нещасних випадків на лісопильні. Результат був той самий.
Також експеримент показав, що емоційний та фізіологічний стрес неможливо відділити один від одного. У всіх учасників дослідження вимірювали електропровідність шкіри та частоту серцевих скорочень.
Як визначати свою копінг-стратегію?
У 80-х Лазарус та Фолкман розробили тест Ways of Coping Questionnaire, який допомагає визначити копінг-стратегії, які використовує людина. Наразі існує багато інших опитувальників, як і моделей копінг-стратегій.
Важливо: не існує універсальної копінг-стратегії. Кожна людина обирає метод подолання в залежності від своєї особистості та обставин.
Наприклад, в одній ситуації надмірний контроль над емоціями може допомогти не наробити лиха, а в іншій призвести до неврозу.
Всі зображення — Paul Sano.
