«Я – чоловік, батько та фемініст»

Я свого часу десь прочитав, що привілейована людина не помічає власної привілейованості. Вона вважає: “Я просто людина”. От я теж думав, що я просто людина. Коли свого часу я працював в Міністерстві сім’ї та молоді, мене запросили на тренінг з гендерної рівності. Це було років 12 тому. Я зрозумів, що не звертав уваги на досить-таки очевидні речі. Про те, що жінкам менше платять. Про те, що жінки роблять безоплатно репродуктивну роботу, і це ніяким чином не враховується. Мене це зачепило.

На той момент я не мав дітей, але подумав, що це несправедливо, якщо моя донька опиниться в ситуації, коли буде отримувати менше грошей, мати обмеження в своїх планах і можливостях не тому, що вона не фахова чи не талановита, а просто тому, що вона жінка. Це просто нонсенс для мене, що якась людина не може чогось лише тому, що у неї статеві органи такі, а не такі.

Коли ми 10 років тому починали говорити про гендерну рівність, в українському суспільстві були дуже активні так звані батьківські комітети. Це такі навколорелігійні об’єднання. Вони говорили, що гендер – це зло від диявола, це примусове, що якщо ви раптом дитину покарали, реміня дали – то її забирають з сім’ї і віддають на перевиховання в ЛГБТ-сім’ї. Така страшилка, яку, мені здається, важко було придумати в притомному стані.

От зараз вони почали повертатися і активізувалися прямо у парламенті. Для мене був шок, коли в Верховній Раді відбувалось засідання Комітету з освіти і науки, і з перших п’яти виступаючих три людини привіталися фразою “Слава Ісусу Христу”. У мене питання: чи скоро ми повернемось до того, що земля стоїть на трьох слонах і черепасі?

Станом на сьогодні ця церковна банда не вплинула на наше законодавство, і у нас воно більш-менш непогане. Права у нас задекларовані, але, на жаль, скористатися ними буває дуже часто складно. Наприклад, жінкам відкрили цілу низку посад в армії. Тому що траплялись ситуації, коли жінка була гранатометницею на передовій, але за документами вона працювала завідуючою лазнями. Людина ризикує життям під обстрілами, а потім не може отримати ані визнання, ані Учасника бойових дій, тому що за документами вона лазнями опікувалася. Тоді почалась кампанія “Невидимий батальйон”, – навіть фільм зняли. В результаті, посаду гранатометниці відкрили. Я знаю цю конкретну дівчину, запрошував її в Київ, коли минуло кілька місяців, як відкрили ці посади. А вона говорить: “Ні, мене досі не перевели”. Я командиру кажу: “Ну, все, відкрили, давай”. Він відповідає: “Слухай, не мороч голову, служиш – служи”. От в цьому у нас все. Ніби-то є непогане законодавство, але через людей, посадовців, воно залишається на папері, тому що багато механізмів, які дозволяють ігнорувати і не виконувати закони.

Є таке віртуальне товариство Княгині Ольги. Хотілося би нагадати його учасницям, що якби не феміністки, ці дівчата не мали б змогу вчитися у вищих навчальних закладах. Якби не феміністки, ці дівчата не мали б права голосувати на виборах, про балотуватися я взагалі мовчу. Ці дівчата досі не мали би майнових прав і не могли б розпоряджатись власними коштами. Відповідно, якби не феміністки, ці дівчата зараз не розказували, що фемінізм – це погано, тому що вони взагалі б мали сидіти вдома, виховувати дітей і варити борщі.

Дівчата користуються правами, які здобули феміністки, але говорять, що фемінізм – це погано. Це дуже цікава логіка, яку не всі можуть зрозуміти.

Чому у нас жінки дуже часто не бачать проблеми? Я це називаю “дивитися крізь гендерні окуляри”. Вони завжди жили в таких умовах, в цих сексистських жартах, кастрюлях на 8 березня і вони не мають досвіда іншого життя, тобто не розуміють, що буває інакше. Як в анекдотах – а що, так можно було?

Коли мої погляди вийшли в публічну площину, коли я не просто тихенько собі займався цими питаннями, а став про це писати і говорити, то помітив, що навіть деякі мої знайомі – не всі звичайно, але деякі – тепер замислюються, чи постити якусь сексистську хрінь, бо знають, що я можу прийти в коментарі і почати сперечатись. З позиції людини, фемініста, я не маю права мовчати про сексистські фразочки. Ти вже не можеш на це закривати очі.

Все залежить від того, чи здатна людина робити якісь висновки, змінювати свою думку. Багато людей говорять, що жінки погані водії. “Жінка за кермом – це як мавпа з гранатою”. Насправді, є статистика страхових компаній – це компанії, які живуть за рахунок правильної оцінки ризиків. В багатьох країнах для жінок завжди нижчі тарифи, бо за статистикою страхових вони керують машиною безпечніше і мають менше аварій.

Жінок в складі населення України, якщо не помиляюсь, 54% – тобто більше половини. Свого часу я дивився статистику, що жінок серед тих, хто здобуває вищу освіту, теж трішки більше, ніж 50%. Чому жінок в парламенті 12%? Де ці всі жінки з вищою освітою? Чому вони, успішні в навчанні, після закінчення вишу десь зникають? Чому їх немає в керівництві компаній? Жінок багато у сферах з найменшою оплатою праці – це освіта та медицина. Знову ж таки, є така штука, як гендерна сегрегація. Є горизонтальна – цілі галузі жіночі, де маленька зарплата, і чоловіки туди не хочуть йти. А є вертикальна, на тій ж держслужбі. Жінок, мені здається, там більше 50%, але вони всі в нижній частині цієї піраміди. Тобто, чим вище ранг державного службовця, тим менше жінок.

Зараз, згідно з українським законодавством, тато теж може піти у відпустку доглядати за дитиною. Я розумію, що грудне вигодовування має певний термін, але потім можна все ж таки вийти на роботу. Тож чому сидить жінка, а не чоловік? Коли вирішуєте, хто піде в відпустку, має піти той, хто менше заробляє, щоб втратити менше грошей.

Певні невміння і незнання – це не результат біологічних відмінностей, це результат відповідного виховання. Чому чоловік не вміє підгузок поміняти? Не тому, що біологічно у нього руки не стоять, а тому що його не вчили цьому. Але мені було нормально взяти і навчитись. Це не вища математика, це не керувати космічним кораблем. Коли старший син був маленьким, дружина поїхала у відрядження за кордон на півтора тижні, і ми нормально собі справилися. Це не проблема в біології. Це проблема в соціології.

У мене двоє синів: старшому 9 років, а молодшому 10 місяців. Є речі, які дітям чутно відусюди, і треба просто робити ремарки і коментарі. Тому що наприклад навіть з рідних дехто говорить: “Не плач, ти не дівчинка”. Я говорю, ну, камон. Є ситуації, коли можна поплакати. А з іншого боку це звучить, як “не будь, як ці нижчі істоти”.

Я пояснюю сину, що ніщо не заважає дівчатам бути кращими. Наприклад, він ходить займатися дзюдо і найкращий спортсмен його клубу – це спортсменка. Це дівчина-дзюдоїстка. Чудовий приклад.

Я чув, що там, де жінки очолювали місто, дівчата частіше для себе розглядали політичну кар’єру як можливу. Тому що у них був наочний приклад жінки-політика. Жінки, яка керує містом і її поважають.

Після Революції гідності, коли люди вийшли заради прав інших людей, я був певний, що ми пройшли етап Середньовіччя і у нас все буде нормально. Ні. Пройшло чотири роки і знову активізувались церковні двіжі. Зараз на це підсіли націоналісти, які щиро вірять, що це українські традиційні цінності. Хоча, насправді, це підживлюється Росією, але зрозуміло, що націоналісти цього ніколи не визнають. От вони борються з Путіним і, водночас, просувають ідеї “русского мира”. Це теж печальна історія.

Є над чим працювати – в першу чергу, мова йде про свідомість людей. Я хочу, щоб суспільство зрозуміло, що феміністки – це не божевільні чоловіконенависниці з неголеними ногами, чи якісь там кошатниці. Це все люди. Це абсолютно різні жінки, різні чоловіки. Є жінки з неголеними ногами, є  чоловіки з неголеними ногами, а є чоловіки з поголеними ногами. Все це просто суспільство.