Минулого тижня до Одеси завітав один із “ветеранів” IT-ринку України, а нині – народний депутат від фракції “Самопоміч” Олексій Скрипник. На кількох зустрічах із айтішниками нардеп розповів про сьогоднішнє місце IT в Україні. МАЯК окремо поспілкувався із Олексієм. Говорили переважно про його спеціальність, однак, як зізнався депутат, поки у країні триває війна і не зрозуміло, як пережити зиму, часу на лобіювання IT у парламенті не вистачає. Тим не менше, Олексій Скрипник пояснив, з чим пов’язані обшуки компаній, що роблять для країни IT-волонтери та яке майбутнє чекає Україну. 
Виступаючи в Одесі, ваша колега по волонтерській ініціативі ICT Competence Center Яніка Меріло «потролила» всі намагання Кабміну щодо впровадження електронного врядування. Яка Ваша оцінка уряду? Для запуску електронного врядування необхідно зробити чотири речі: ID-паспорт, єдині реєстри, а не локальні бази по різним містам, єдиний електронний підпис (сьогодні ми маємо 17 несумісних підписів), всі міністерства повинні використовувати єдині стандарти у побудові E-government.
Що ми маємо сьогодні? При Кабміні працює агенція з електронного врядування (Державна агенція з питань електронного урядування України – ред.). За рік вони спромоглися приєднати кілька міністерств до електронного документообігу та випустити білу і зелену книги, в яких написано «якщо сонце зійшло – буде день, якщо сонце заходить – ніч». На нарадах обговорюються речі, які не мають жодного сенсу, а твої пояснення для них – білий шум. Політичні ігрища там на першому місці. Яніка поставила Міністерство оборони у приклад через вдалу співпрацю із IT-волонтерами. Дійсно, в рамках ICT Competence Center (об’єднання кількох тисяч IT-волонтерів – ред.) ми успішно реалізовуємо два проекти – створення електронної бази призовників для мобілізації та медичних ID-карток військовослужбовців для госпіталів.
З базою «мобілізації» ситуація кричуща. Всі дані містяться на папері. Це створює безлад, а головне – відкриває широке поле для корупції: справи військовозобов’язаних мають звичку «губитися». За півроку вдалося створити необхідне програмне забезпечення, яке потягнуть навіть «слабенькі» комп’ютери. Наразі у Мінобороні мають закупити сервери, гроші для цього у них є.
Із ID-картками було простіше. Систему електронних медичних карток мають 60% приватних клінік в Україні. Тож ми адаптували її під військові госпіталі. Комп’ютери та сервери закупив один із українських банків. Багато техніки надали інші компанії.
Ми передали міністерству безкоштовно 10 тисяч ліцензій. Ціна однієї із них близько тисячі доларів. Тож лише на цьому прикладі можна оцінити вклад айтішників в обороноздатність країни.
В одному з інтерв’ю Ви говорили, що український IT-ринок генерує два мільярди доларів, але спокійно може дотягнути до 100 мільярдів. Думаю, це не правильна інтерпретація. Для прикладу, ринок Індії генерує сьогодні від 60 до 100 мільярдів. Але ми не можемо конкурувати з ними, виходячи з кількісних параметрів. Там щорічно випускається більше 2 млн випускників.
Навесні Ви стали одним із ініціаторів створення тимчасової парламентської комісії з питань майбутнього. Одне із основних завдань: «визначення напрямів та пріоритетів науково-технічного та інноваційного розвитку держави». На жаль, Верховна Рада дала добро на створення комісії, але не виділила жодної копійки та робочого місця. Тому зараз все відбувається на рівні громадських ініціатив. Ми провели першу конференцію, присвячену цінностям. Друга, що пройде на початку листопада, стосуватиметься економіки.
Київський політехнічний інститут створив непоганий форсайт. Згідно їх прогнозу, шанси України потрапити найближчі 15 років у позитивний тренд складають лише 2%. Ще 30% – залишитися сірою зоною, 30% – потрапити у перелік «падаючих» країн, як Пакистан чи бути під зовнішнім керуванням, як Аргентина. Але я дивлюся оптимістично. Соціальна психологія пояснює, що справжні перетворення починаються зі зміни суспільної свідомості.
Олексій Скрипник – український бізнесмен, науковець і громадський діяч, колишній старший викладач кафедри програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. У 1991 році разом із батьком заснував компанію ELEKS, яка стала однією із найбільших IT-корпорацій України та налічує більше тисячі працівників. ELEKS має торгові представництва в Европі та США. Бесідував Михайло Кушнір
Виступаючи в Одесі, ваша колега по волонтерській ініціативі ICT Competence Center Яніка Меріло «потролила» всі намагання Кабміну щодо впровадження електронного врядування. Яка Ваша оцінка уряду? Для запуску електронного врядування необхідно зробити чотири речі: ID-паспорт, єдині реєстри, а не локальні бази по різним містам, єдиний електронний підпис (сьогодні ми маємо 17 несумісних підписів), всі міністерства повинні використовувати єдині стандарти у побудові E-government.
Що ми маємо сьогодні? При Кабміні працює агенція з електронного врядування (Державна агенція з питань електронного урядування України – ред.). За рік вони спромоглися приєднати кілька міністерств до електронного документообігу та випустити білу і зелену книги, в яких написано «якщо сонце зійшло – буде день, якщо сонце заходить – ніч». На нарадах обговорюються речі, які не мають жодного сенсу, а твої пояснення для них – білий шум. Політичні ігрища там на першому місці. Яніка поставила Міністерство оборони у приклад через вдалу співпрацю із IT-волонтерами. Дійсно, в рамках ICT Competence Center (об’єднання кількох тисяч IT-волонтерів – ред.) ми успішно реалізовуємо два проекти – створення електронної бази призовників для мобілізації та медичних ID-карток військовослужбовців для госпіталів.
З базою «мобілізації» ситуація кричуща. Всі дані містяться на папері. Це створює безлад, а головне – відкриває широке поле для корупції: справи військовозобов’язаних мають звичку «губитися». За півроку вдалося створити необхідне програмне забезпечення, яке потягнуть навіть «слабенькі» комп’ютери. Наразі у Мінобороні мають закупити сервери, гроші для цього у них є.
Із ID-картками було простіше. Систему електронних медичних карток мають 60% приватних клінік в Україні. Тож ми адаптували її під військові госпіталі. Комп’ютери та сервери закупив один із українських банків. Багато техніки надали інші компанії.
Ми передали міністерству безкоштовно 10 тисяч ліцензій. Ціна однієї із них близько тисячі доларів. Тож лише на цьому прикладі можна оцінити вклад айтішників в обороноздатність країни.Хочу згадати про ще один проект, який всюди рекламую: навчання демобілізованих військових IT-спеціальності. При чому ми попереджаємо, роботу ніхто не гарантує: беріть вудочку та ловіть рибу самі. У протилежному випадку у них просто зникне стимул.У чому позитив: на першій зустрічі однієї із груп я побачив людей, ображених на країну, на другій – людей з усвідомленням, що це їх життя і сподіватися лише на державу не варто. Якось один із хлопців сказав: «Якщо я зміг водити людей на смерть, то зможу організувати роботу команди над проектом». У такі моменти розумієш цінність подібних проектів. Окрема розмова – «АТОшники-колясочники», які вчаться на тестерів. Вони досягають неймовірних результатів. Для них це не просто робота, а якісно інший рівень спілкування та поваги. Там головне слідкувати за їх часом, бо вони готові працювати по 15 годин на добу.
В одному з інтерв’ю Ви говорили, що український IT-ринок генерує два мільярди доларів, але спокійно може дотягнути до 100 мільярдів. Думаю, це не правильна інтерпретація. Для прикладу, ринок Індії генерує сьогодні від 60 до 100 мільярдів. Але ми не можемо конкурувати з ними, виходячи з кількісних параметрів. Там щорічно випускається більше 2 млн випускників.Майбутнє України – це команда із Одеси, яка продала компанію за 150 млн доларів (Looksery – ред.). Це шлях Естонії. І він мені імпонує найбільше.Якщо в нашій країні вирішиться питання із юридичною підтримкою (реформи судової та правоохоронної системи), то ми побачимо серйозно зростання продуктово-інженерних компаній IT. З чим пов’язана хвиля обшуків, яка «накрила» IT-компанії в різних містах України? Це помста. Вся інформація IT-компаній давно розташовується у «хмарах». На серверах знаходяться хіба що самі розробки. І тим, хто влаштовує «маскі-шоу», це прекрасно відомо. Якби у листопаді 2013 Янукович «відключив» соціальні мережі, ми б ще довго чекали наступних виборів. Айтішники були однією із ключових сил на Майдані. Сьогодні «пацани» вирішили нагадати, хто господар у цьому житті. Тобто, це чітка стратегія? Не думаю, що це прописаний сценарій з єдиним центром. Ще раз – це спроба «нагадати» про себе. До того ж ці люди просто не вміють працювати по-іншому. У Львові ми пояснили всім охочим до «перевірок»: те що було «до» і «після» Майдану – різні ситуації. Коли у 2014 у нас була спроба обшуку, я сказав податківцям: цього разу зроблю все, щоб ви сіли до тюрми, вибір за вами. Їх швидко осяяло прозріння.
Навесні Ви стали одним із ініціаторів створення тимчасової парламентської комісії з питань майбутнього. Одне із основних завдань: «визначення напрямів та пріоритетів науково-технічного та інноваційного розвитку держави». На жаль, Верховна Рада дала добро на створення комісії, але не виділила жодної копійки та робочого місця. Тому зараз все відбувається на рівні громадських ініціатив. Ми провели першу конференцію, присвячену цінностям. Друга, що пройде на початку листопада, стосуватиметься економіки.
Київський політехнічний інститут створив непоганий форсайт. Згідно їх прогнозу, шанси України потрапити найближчі 15 років у позитивний тренд складають лише 2%. Ще 30% – залишитися сірою зоною, 30% – потрапити у перелік «падаючих» країн, як Пакистан чи бути під зовнішнім керуванням, як Аргентина. Але я дивлюся оптимістично. Соціальна психологія пояснює, що справжні перетворення починаються зі зміни суспільної свідомості.Ми повинні усвідомити безальтернативність лібералізації ринку, інноваційності економіки та ставці на освіту. І 2% дуже швидко перейдуть у 100.Закликаю журналістів більше приділяти уваги обговоренню майбутнього країни, а не гнатися за «гарячими» фактами. Після обрання народним депутатом Ви стали частиною влади. Контраст «до» і «тепер» відчувається сильно? Стало гірше. Я не очікував такого рівня підлості та людської непорядності, який там є. Показовою для мене була відставка Саши Боровика. Якщо в уряді здатні заднім числом «спростувати» його призначення (першим заступником Міністра економіки – ред.) на офіційному сайті, про що ще можна говорити. Одна із моїх місій у владі – підтримка людей зі «світлими» очима. Їх не багато, але вони поступово з’являються.
Олексій Скрипник – український бізнесмен, науковець і громадський діяч, колишній старший викладач кафедри програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. У 1991 році разом із батьком заснував компанію ELEKS, яка стала однією із найбільших IT-корпорацій України та налічує більше тисячі працівників. ELEKS має торгові представництва в Европі та США. Бесідував Михайло Кушнір Фото Івана Страхова
