Зображення — Shutterstock.
Дослідники використали математичне моделювання нахилів і орбіт частин ракети в космосі та щільність населення на Землі, а також дані супутників за 30 років. Автори оцінили, куди саме потрапляють уламки ракет та інші шматки космічного сміття.
За словами вчених, ризик потрапляння сміття в атмосферу «невеликий, але значний». Згідно з аналізом, корпуси ракет втричі частіше приземляються на широтах Джакарти в Індонезії, Даки в Бангладеш або Лагоса в Нігерії. Ймовірність жертв — 10%.
Також вчені пропонують варіанти запобігання падінню космічного сміття. Наприклад, космічний корабель можна «переробити», щоб невикористані ресурси зберігалися до кінця польоту.
Важливим є і вибір орбіти для супутника — це зменшить ймовірність утворення сміття. Недіючий супутник можна запрограмувати на переміщення на низьку навколоземну орбіту, де він згорить. Менше сміття виробляє багаторазова ракета, яку продемонструвала SpaceX і розробляє Blue Origin.
Відомо, що Європейське космічне агентство планує місію з видалення космічного сміття за допомогою чотирирукого робота. В 2010 році ООН випустила Правила щодо зменшення утворення космічного сміття, які доповнили в 2018 році. Як зазначають автори дослідження, це керівні принципи, а не міжнародне право — вони не дають конкретних відомостей щодо того, як слід впроваджувати чи контролювати діяльність зі зменшення викидів.
Дослідники пропонують, щоб уряди світу розробили та прийняли єдине правило щодо запобігання падіння космічного сміття. Проте подібні зміни завжди потребують часу.
