Зображення — Артур Бондаренко.
Проєкт «А119», або «Вивчення дослідницьких місячних польотів», — секретний (вже ні) план США зі скидання атомної бомби на Місяць. Його розробили у 1958 році як відповідь СРСР у космічних перегонах: у 1957-му Радянський Союз відправив на орбіту перший штучний супутник Землі «Супутник-1».
Окрім того, вибух продемонстрував би можливості Сполучених Штатів, таке «підняття морального духу». Тобто так — «гриб» можна було б побачити з Землі. Також на той час було відомо про аналогічні плани з боку СРСР. До речі, США відповіли власним супутником, запустивши у 1958 році «Експлорер-1».
Потенційні наслідки ядерного вибуху досліджувала команда з десяти вчених на чолі з фізиком Леонардом Рейфелем. До її складу також входили учасники дослідницької групи, зокрема астроном Джерард Койпер, який пізніше допоміг визначити місце посадки на Місяць для програми «Аполлон», і його докторант Карл Саган, піонер у вивченні потенційного життя на інших планетах та популяризатор науки в США.
Зображення — Артур Бондаренко.
Карл Саган відповідав за математичну проєкцію розширення хмари пилу в космосі навколо Місяця, що є важливим елементом для його видимості з Землі. У той час вчені все ще вірили, що на Місяці може існувати життя, і Саган припустив, що для виявлення організмів можна використати ядерний вибух. Деякі вчені виправдовували своє погодження на участь у такому проєкті потенціалом важливих наукових відкриттів внаслідок вибуху ядерної зброї на Місяці.
У 2000 році в інтервʼю британській газеті The Observer Леонард Рейфель розповідав, що на той час міжконтинентальна балістична ядерна ракета була б здатна вразити ціль на Місяці з точністю в 3,2 кілометра. Він уточнив, що насправді наука мало була повʼязана з цим проєктом.
Фото — NASA.
Проєкт було скасовано. Однією з ймовірних причин відмови від запуску виявилась можлива небезпека для людей на Землі. Також це вплинуло б на майбутні проєкти з дослідження та колонізації Місяця. Згодом США перейшли до більш гуманних методів у космічних перегонах, як-от запуск першої людини на Місяць у 1969 році.
Публічно про «А119» стало відомо лише наприкінці 1990-х років. Тоді письменник Кей Девідсон, автор біографії Карла Сагана під назвою «Карл Саган: Життя», зазначив про існування секретного проєкту про ядерні випробування на Місяці в рецензії, опублікованій у журналі Nature у жовтні 1999 року. Після цього у 2000 році Леонард Рейфель став першою людиною, яка офіційно оприлюднила деталі «А119».
Нині існує кілька домовленостей, покликаних зупинити країни у використанні Місяця у якості майданчика для випробування ядерної зброї: Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 року та Договір про космос 1967 року.
Основні положення Договору про космос включають заборону розміщення ядерної зброї чи іншої зброї масового знищення на орбіті Землі, в космосі, а також на Місяці та всіх інших небесних тілах. Однак документ не забороняє розміщення звичайних озброєнь на орбіті.
Щодо проєкту «A119», уряд США досі не підтвердив участь у його створенні.
Фото — U.N. Photo.
Чекайте! А що там із радянськими планами?
Приблизно у той самий час СРСР також планували скинути ядерну боєголовку на Місяць. Проєкт під кодовою назвою «Е-4» мав бути реалізований влітку 1959 року, але йому так і не дали «зелене світло» через схожі з США причини.
Окрім безпеки, радянська влада також не вірила, що спалах від їхнього вибуху триватиме достатньо довго, щоб його можна було зафіксувати. А з точки зору пропаганди це виглядало б досить безглуздо та затратно. Знову.
Оскільки про радянські плани відомо значно менше інформації, невідомо, чия саме ідея зробити з Місяця ядерний полігон була першою.
