«Placebo Domino in regione vivorum», — уривок із Псалма 114:9 з латинського перекладу Біблії «Вульгати», який співали проплачені середньовічні плакальники.
У неправильному перекладі означає: «Я сподобаюся Господу на землі живих» (у синодальному вірному перекладі «Я буду ходити перед лицем Господнім на землі живих»). Через плакальників слово почали використовувати в іншій конотації — підлабузнюватися.
Плацебо — це речовина, яку використовують під час клінічних досліджень різноманітних ліків, щоб перевірити їх дієвість та виключити психотерапевтичний ефект самонавіювання. Іноді такі препарати можуть викликати позитивні ефекти, але в цілому не впливають на хворобу.
Тобто плацебо більше діє на судження людини про своє самопочуття. Іноді це працює зі справжніми ліками, наприклад, коли вони починають діяти раніше.
Частіше за все замість фармакологічної речовини використовують лактозу. Плацебо надають форму, колір, смак та запах справжнього препарату.
Дослідження «Потужне плацебо» 1955 року встановило, що плацебо дійсно впливає на стан, а мозок відіграє не останню роль у фізичному здоров’ї.
Але вже у 1997 році в огляді дослідження було встановлено, що нема «жодних доказів будь-якого плацебо-ефекту в будь-якому з наведених досліджень». Тож вивчення ефекту продовжується.
Плацебо можуть бути:
таблетки, капсули;
інʼєкції з фізіологічним розчином;
фізіопроцедури;
електростимуляції;
фіктивні операції;
інші процедури.
Дослідження показали, що серед усіх видів плацебо найбільший вплив на самопочуття мають інʼєкції, потім капсули, а потім таблетки. Але кількість останніх також може посилювати ефект.
Як використовують плацебо
Припустімо, є 30 добровольців, на яких тестують ліки, котрі знижують ПТСР.
З них 15, напевно, отримають тестовий препарат, а ще 15 будуть приймати плацебо-таблетки. Коли учасники не знають, який препарат приймають, це називається сліпий метод.
Потім через деякий час вчені просять добровольців розказати про своє самопочуття, щоб помітити позитивні ефекти. Якщо ефект від плацебо-препарата буде вище, то препарат вважається недієвим.
Середній рівень позитивного ефекту плацебо становить від 5 до 10%. Але все залежить від захворювання та людини. Наприклад, діти реагують на плацебо сильніше.
В деяких експериментах застосовується так званий подвійний сліпий метод. Це коли ні хворий, ні лікар не знають, де справжній препарат, а де плацебо.
Дослідження, в яких плацебо-ефект мав позитивний вплив:
змінює сприйняття болю;
безсоння;
нудота;
синдром подразненого кишківника.
Також у 2008 році психолог Ірвінг Кірш провів метааналіз, який показав, що у 82% випадків працювали не антидепресанти, а плацебо. Але його дослідження мало недоліки у розрахунках.
На фото — Ірвінг Кірш.
Чому плацебо-ефект працює
Справжній механізм впливу плацебо досі невідомий. Багато залежить від схильності людей до навіювання. На це можуть впливати довіра до лікаря чи клініки або навіть розмір та колір пігулки.
Існують наступні версії:
Теорія очікування — коли віра в те, що хворий почуватиметься інакше, змушує його насправді відчувати себе інакше, інтерпретуючи симптоми інакше.
Умовний рефлекс — зовнішній вигляд пігулок, шприців, «білого халата», оточення лікувального закладу можуть викликати позитивні ефекти. Слабкість цієї гіпотези — не пояснює різну ефективність плацебо в різних людей та вплив на неї очікувань.
Прийом плацебо може впливати на активність у різних ділянках мозку: в передній поясній, префронтальній, прилеглому ядрі, мигдалині, сірій речовині стовбура мозку і спинний мозок.
У процесі формування ефекту плацебо беруть участь ендогенні опіоїди, дофамін, серотонін, ендоканабіноїди та деякі інші нейромедіатори й гормони, тобто призначення плацебо спричиняє зміни в мозкових біохімічних процесах.
Крім того, на ефективність плацебо можуть вплинути додаткові методи лікування, помилкові оцінки експериментаторів та нерелевантні змінні відповіді учасників експерименту.
Не забуваймо і про інші інгредієнти препарату плацебо, що можуть викликати ненавмисний фізичний ефект.
Позитивні ефекти можуть бути викликані також спонтанною ремісією або бути статистичною регресією до середнього.
Перше плацебо-дослідження
У 1801 році британський лікар Джон Хейгарт повідомив про перше плацебо-контрольоване дослідження. Він протестував дію металевих стрижней лікаря-шарлатана Еліша Перкінса.
Їх творець стверджував, що вони зроблені з незвичайних металевих сплавів (насправді зі сталі та латуні) та лікують запалення, ревматизм і головний біль. Стрижні клали на хвору частину тіла і водили приблизно 20 хвилин.
Хейгарт використовував у лікуванні п’ятьох пацієнтів імітацію стрижней з дерева та виявив, що четверо учасників відчули полегшення. Наступного дня він використовував металеві та отримав ідентичні результати: четверо з п’яти суб’єктів повідомили про полегшення.
Дерев’яні вказівники були такими ж корисними, як і дорогі металеві, показуючи «тією мірою, про яку ніколи не підозрювали, який потужний вплив на хвороби має проста уява».
Відкрите плацебо та ноцебо
У деяких дослідженнях використовують метод відкритого плацебо, коли пацієнт знає, що приймає не ліки. Метааналіз 11 досліджень 2021 року показав, що відкрите плацебо може теж мати позитивний ефект порівняно з відсутністю лікування.
А ще є ефект ноцебо — це антиплацебо, препарат, який не має лікуючої речовини, але який викликає негативні ефекти. Слово «Ноцебо» означає «я пошкоджу».
Зустрічається ефект у невеликої кількості пацієнтів (1-5%), які беруть участь у випробуваннях. Вважається, що це відбувається не від самої речовини, а від негативних очікувань щодо лікування.