Зображення — Артур Бондаренко.
Штучний інтелект — це здатність обчислювальної системи моделювати процес мислення людини через виконання функцій, притаманних лише інтелекту людини.
За останні роки було створено декілька ШІ, які здатні виконувати досить складні завдання. Від застосунку Reface, що замінює обличчя, до андроїдів за типом Tesla Optimus Ілона Маска.
За цей час штучні інтелектуальні системи перестали використовуватися «для розваги» та стали повноцінними асистентами, а у деяких моментах — замінниками людини. Особливо популярним став чат-бот ChatGPT, розроблений лабораторією OpenAI, у який активно інвестує компанія Microsoft. Інструмент формулює деталізовані та чітко сформовані відповіді на запити користувачів. Наразі в нього понад 100 мільйонів активних користувачів лише через два місяці після запуску.
Відомо про випадки, коли студенти успішно захищали дипломні роботи, написані ботом, а судді використовували його для ухвалення рішення, чи страховка дитини з аутизмом повинна покривати всі витрати на її лікування. Також програма навіть генерує діалоги для нескінченного ситкому Nothing, Forever, створеного на основі штучного інтелекту, який з грудня тривав на платформі Twitch, але був закритий через жарти про гомосексуалів та транслюдей.
Чат-бот може виконувати багато чорнової роботи. Наприклад, допомогти із підрахунками під час написання наукової роботи. Також він здатний пояснювати, як працюють деякі речі на різних рівнях складності, ставити діагнози, виявляти помилки в коді програмістів та навіть створювати текстову гру за всесвітом «Гаррі Поттера»:
My girlfriend's 11 year old brother had an incredible idea for chatgpt
brb while i spend the next few hours playing this… pic.twitter.com/Zpg9J9KTrT
— Justin Torre (@justinstorre) December 4, 2022
Інші компанії також приєдналися до тренду, зокрема Google розробляє власний ШІ, який має стати конкурентом ChatGPT. Також компанія створила нейромережу MusicLM, яка генерує музику з текстових підказок. Система може навіть імітувати людський вокал.
Тренд зайшов настільки далеко, що OpenAI створила окремий інструмент, який допомагає з’ясувати, написаний текст штучним інтелектом чи людиною. Однак відрізнити, ким саме написаний комп’ютерний код, він не може.
Нижче відповідь самого ChatGPT на запит «Есе на тему впливу штучного інтелекту на суспільство. Чи зможе він остаточно замінити людину»:
Штучний інтелект (ШІ) – це технологія, яка стає все більш поширеною і впливовою у сучасному світі. Його вплив на суспільство ще не повністю зрозумілий, але можна передбачити, що ШІ змінить багато аспектів нашого життя.
Одним з перших відчутних впливів ШІ є зменшення робочих місць в окремих сферах, таких як промисловість та обробка даних. Замість людей роботи виконують комп’ютерні алгоритми, що дозволяє економити час та кошти, але при цьому погіршується стан зайнятості населення.
ШІ також відкриває нові можливості в бізнесі та медицині, дозволяючи швидше та точніше діагностувати хвороби та приймати рішення в компаніях. Використання ШІ дозволяє покращити ефективність та якість багатьох процесів.
Однак необхідно розуміти, що ШІ не зможе повністю замінити людину. Інтелектуальні можливості машин мають свої обмеження, а людина має властивості, яких не може мати машина, такі як емпатія, творчість та інтуїція. Людина може мислити нестандартно та знайти рішення, які машини не можуть знайти.
Таким чином, ШІ має великий потенціал впливу на суспільство, але не може замінити людину повністю. Нам потрібно використовувати ШІ в розумний спосіб, дотримуючись принципів етики та зберігаючи роль людини в суспільстві.
Коли системи були створені
Галузь дослідження штучного інтелекту була заснована як академічна дисципліна у 1956 році. Тоді у Принстонському університеті проводив дослідження американський інформатик Джон Маккарті, який пропонував використання комп’ютерів для створення музики, графіки та інших форм мистецтва. Після отримання наукового ступеня та переходу до Дартмутського коледжу разом з колегами він зібрав всіх американських дослідників, які проявляли інтерес до теорії автоматів, нейронних мереж та досліджень інтелекту. Тоді й зʼявилось саме поняття «штучний інтелект».
Однак сам ШІ існував ще до цього. У 1950 році британський математик Алан Тюрінг опублікував статтю «Обчислювальна техніка та інтелект», в якій припускав можливість створення машин, що думають. Він зазначив, що «мисленню» важко дати визначення, і розробив власну тест-гру, у якій компʼютерна програма намагається ввести людину в оману: вона спілкується зі справжньою людиною чи з алгоритмом. Тобто Тюрінг задавався питанням не про те, чи здатна машина мислити, скоріше чи може машина мислити так, щоб не помітили різниці.
У 1951 році за допомогою комп’ютера Ferranti Mark 1 британський інформатик Крістофер Стрейчі написав програму гри в шашки, а інший вчений, Дітрих Принц, написав програму гри в шахи. Тобто кожна гра людини проти комп’ютера зараз — гра зі штучним інтелектом.
Одним з відомих випадків протистояння людини та штучного інтелекту є партія програми AlphaGo, створеної компанією Google DeepMind, з найкращим на той час гравцем гри ґо Лі Седолом у 2016 році. В серії з пʼяти партій алгоритм програв лише один раз — вперше за понад 500 ігор. Пізніше AlphaGo програла 100 партій своєму наступнику AlphaZero, який наразі є одним з найкращих «гравців» світу.
Ідея у літературі та кінематографі
Стереотипно після висловлювання «штучний інтелект» можна уявити роботизований голос, який розмовляє з ефектом зажованої плівки за типом C-3PO із «Зоряних Воєн». Однак все розпочалось трохи інакше.
Хрещеною матір’ю ШІ у літературі називають британську письменницю Мері Шеллі, яка написала роман «Франкенштайн, або Сучасний Прометей», виданий у 1818 році. Це класичне уявлення того, як створена людиною істота постає проти свого творця, а потім з’явилися «Космічна одіссея 2001 року», «Термінатор», «Матриця» тощо. Сюжети цих стрічок мають спільний так званий комплекс Франкенштайна.
Пізніше, у 1863 році, саму ідею машин серед людей почав розвивати Семюел Батлер у своїй статті «Дарвін серед машин». Ідея полягала в тому, що колись машини обов’язково повстануть проти людства — і це лише питання часу. «Проти них має бути негайно оголошена війна до смерті», — зазначав автор. У 1872-му він також описував це у романі «Еревон».
Є й інша сторона медалі: Френк Герберт у циклі «Дюна» розповідає про перемогу людей над машинами та повне виключення останніх з життя, однак потім машини повертаються із помстою. Існують і версії доброго штучного інтелекту, наприклад ВОЛЛ·І чи R2-D2. Також є ще більш утопічні версії розвитку штучного інтелекту після людства, як-от три роботи-мандрівники з «Любов, смерть і роботи». Так, це та серія, де котики захопили планету.
Цифрова релігія
Датаїзм, або інформаціонізм — філософська парадигма, яка виникла у зв’язку зі зростанням ролі великих даних Вперше цей термін вжив колумніст Девід Брукс у своїй колонці у The New York Times у 2013 році:
«Якби ви попросили мене описати філософію сучасності, що набуває популярності, я б сказав, що це датаїзм. Тепер ми маємо можливість збирати величезні обсяги даних. Ця здатність, здається, несе за собою певні культурні припущення — що все, що можна виміряти, має бути виміряно; що дані є прозорою та надійною лінзою, яка дозволяє нам відфільтрувати емоційність та ідеологію; ці дані допоможуть нам робити надзвичайні речі, наприклад, передбачати майбутнє».
Розвинув цю тему ізраїльський письменник Ювал Ной Гарарі у своїй книзі «Homo Deus: За лаштунками майбутнього». Він першим назвав датаїзм «релігією даних» і навіть прописав кілька заповідей: перша — датаїсти повинні максимізувати потік даних, приєднуючи дедалі більше джерел і виробляючи та споживаючи дедалі більше інформації; друга — з’єднати все в одну систему, «включно з єретиками, які не хочуть приєднуватися». Під «все» мається на увазі не тільки людей, а й тварин, природу, електроприлади тощо. Гріх для цієї релігії — блокувати потік даних.
«Датаїсти пояснюють тим, хто все ще поклоняється смертним із плоті й крові, що вони надто прив’язані до застарілої технології. Homo sapiens — застарілий алгоритм. Урешті-решт, яка перевага людей перед курчатами? Лише та, що в людях інформація протікає за значно складнішими структурами. Люди поглинають більше даних і обробляють їх за допомогою кращих алгоритмів, аніж курчата», — пише Гарарі.
Він назвав інтернет «священним», тому що його створили люди, аби він служив людським потребам. Тобто люди, які зараз активно користуються технологічним розвитком, — вже є датаїстами. Це також відноситься до теперішнього звʼязку людства зі штучним інтелектом.
Зображення — Артур Бондаренко.
Розвиток ШІ
Про поєднання людства та штучних інтелектуальних систем — та ймовірне майбутнє — нам розповів Євген Джиджора, доктор філології:
«Розвиватися все це буде достатньо швидко або по тій експоненті, яка колись була прописана Реймондом Курцвейлом. Те, що сьогодні ми лише прогнозуємо, може статися набагато швидше.
Людина взаємодіятиме, і це буде на простому і не визначальному рівні: спроби побавитись і написати журналістські тексти, генерування фотографій; намагання порахувати, який сюжет художнього твору може бути більш виграшний, затребуваний і продаваний.
В контексті цих подій, які зараз відбуваються, наступна війна, якщо вона буде, вестиметься дронами, якими керуватиме ШІ. Він буде виконувати це завдяки прописаному алгоритму, якій закладатиме в нього людина. Роль і доля ШІ і дронів у цій війні показує, що наступна вестиметься вже ними. У розробку нової зброї закладатимуть ці параметри».
Щодо затребуваних сценаріїв, цю сферу досить активно вивчає компанія The Walt Disney. У 2019 році вони провели дослідження, в якому штучний інтелект порівнював кілька сценаріїв майбутнього фільму та аналізував, який з них найбільше «зачепить» глядача або ж допоможе покращити саму історію. В іншій роботі вони використали систему розпізнавання облич з метою зрозуміти реакцію аудиторії під час перегляду стрічки.
Однак при створенні однієї системи компанія спирається на іншу, створену людиною. Мається на увазі книга американського міфолога та релігієзнавця Джозефа Кемпбелла «Тисячоликий герой». У ній автор описує загальну сюжетну структуру не тільки міфів, а й фольклору та художніх творів. Свого часу на неї спирався Джордж Лукас при написанні сценарію до «Зоряних Воєн», а The Walt Disney — при створенні «Аладдіна», «Короля Лева», «Красуні і Чудовиська» та інших проєктів.
Тобто одні алгоритми повторюють інші — як показник наслідку сучасного прогресу.
Хто залишиться без роботи через ШІ
За словами Євгена Джиджори, однією з найбільш затребуваних професій у найближчому майбутньому будуть юристи, які спеціалізуватимуться на розв’язанні конфліктних ситуацій між людиною і штучним інтелектом або між людиною і чимось, що є наслідком роботи алгоритму. Наприклад, якщо фотограф побачив певні фрагменти чи стиль своїх робіт у згенерованих ШІ зображеннях.
«Наприклад, фірми, які виготовляють “розумні пилососи”, так само можуть ставати тими, до кого звертатимуться споживачі. З пилососом може щось статися: перезавантаження, в результаті якого він може розбити вазу чи затягнути хом’ячка. У вас можуть бути претензії до компанії, яка виготовляла ці пристрої».
Окрім того, можуть зникнути професії водіїв, операторів, курʼєрів тощо. Однак події повномасштабної війни показали, що «все це добре тільки тоді, коли людство матиме електрику». Тож почнеться робота над альтернативними джерелами електропостачання — яким чином їх захистити, яким чином зробити так, щоб за умови виходу з ладу працювали альтернативні мережі. Тобто можуть виникнути додаткові професії в напрямку електрики.
«Виникатимуть такі професії, які обслуговуватимуть надмірну, розгалужену та ускладнену чутливість сучасної людини. Сучасна людина стала з психологічної точки зору надзвичайно складною — набагато складнішою, ніж сто років тому.
Виникатиме багато соціальних помічників: різного роду психологів, коучів, тренерів, які обслуговуватимуть відповідні дуже локальні навички, які розвиватимуться у людини. Футурологи пишуть, що якщо зникнуть 1000 професій, то на їх заміну прийде 3000 професій. З моєї точки зору, це правдоподібно. Інша справа, чи буде готова сучасна людина до того, щоб так швидко і часто перекваліфіковуватися».
Штучний інтелект та мистецтво
Історія поєднання алгоритмів та математичних моделей у творчості розпочалася із роботи британського художника Гарольда Коена, який «намалював» першу в історії картину за допомогою штучного інтелекту. Картина Коена створена за допомогою розробленої ним самим програми AARON, яка малює на основі певного набору правил.
Наприклад, одним із правил могло бути «намалювати синю лінію». Після цього AARON генерував би малюнок, який складався з різних синіх ліній. Через це «картини» Коена були досить абстрактними.
Гарольд Коен, AARON — Без назви.
Першою проданою картиною на великому аукціоні стала робота «Портрет Едмона де Беламі» П’єра Фотреля — учасника арт-групи Obvious, що «проєктує» витвори мистецтва. Команда Фотреля запрограмувала 15 тисяч класичних портретів з IV по XX століття. Використовуючи алгоритм, програма «зрозуміла» основні принципи мистецтва, що дозволило їй самостійно згенерувати зображення. Ціна лота на аукціоні Christieʼs склала 432,5 тисячі доларів.
«Портрет Едмона де Беламі» — Obvious.
Наразі одними з найбільш відомих алгоритмів зі створення картин та фотографій на основі ШІ є програми DALL·E 2 від тих же OpenAI та Midjourney від незалежних дослідників. Обидві системи схожі за принципом роботи, однак дають різний результат.
Порівняння DALL·E 2 (зверху) та Midjourney (знизу) за запитом «Чорно-біле фото маяка на загальному плані під час шторму в стилі Девіда Лінча». Маяк на «Маяку» — ну ви зрозуміли.
Цим вже активно користуються фотографи та дизайнери, зокрема у червні минулого року журнал Cosmopolitan згенерував собі обкладинку. Створення зображення зайняло менше години.
Зображення — Cosmopolitan.
Netflix встигли вже розкритикувати за використання ШІ для малювання фону та запису частини саундтреків в короткометражному аніме The Dog & The Boy. Під час створення людина вручну малювала приблизний макет того, що буде у стрічці. Потім зображення кілька разів «проганяли» через ШІ, а далі автори доробляли картинки власноруч. Такий крок стримінгова платформа зробила у тому числі на тлі дефіциту працівників.
Сучасні фотографи також використовують програми в якості помічників і навіть створюють окремі серії, згенеровані штучним інтелектом. Один із таких — український фотограф Меракі Мобі, який «зробив кадри» темношкірої дівчини у Карпатах.
«Я вже три роки живу на Гуцульщині, і мені дико відгукується ця культура. Я ніколи не був у селі, я виріс у бетонних джунглях, багато подорожував світом, але мені вдалося інтегруватися в культуру цих широт. Я довго виношував ідею про те, що було б здорово зняти афроамериканку в цих місцях та в гуцульському образі.
Це своєрідний маніфест та метафора, що культура не лише про випадковість того, що ви народилися і виросли в якомусь місці, це те, до чого може торкнутися будь-яка людина з різних точок світу. Через повномасштабну війну цей процес довелося відкласти, але ШІ врятував, і в мене вже є певний скетч того, як це може виглядати», — розповів Мобі про створення серії.
Окрім того, фотограф розповів про вплив ШІ на культуру фотографії та про те, чи знайде людина у ньому конкурента. Мобі вважає, що ШІ, навпаки, підбурюють авторів до співтворчості, колаборацій та побудови спільнот. А надмірна ідеальність у згенерованих фото із часом людині може набриднути. Наприклад, паралельно із новою модою на ШІ досі триває мода на повернення до плівкової фотографії, випадковість кольорів якої набагато складніше повторити.
«Недосконалість, емоційність, людський фактор у майбутньому будуть ще більш затребувані. Вся японська культура на цьому тримається, де “заюзані” об’єкти, крізь які плине час й залишає там свій відбиток, цінуються більше, ніж “вилізані”».
Однак ШІ із часом може «усунути» так звану «бездушну фотографію», наприклад, стокову.
«Автентичність на вагу золота, і поки що штучний інтелект далекий від цього, я думаю, що всі, хто займається фотографією, не вкладаючи туди свій дух і не розвиваючи своє бачення через феномен фотомистецтва, — страждатимуть».
Поки одні митці переживають за свої робочі місця, інші нагадують, що, так чи інакше, усе мистецтво — запозичено. Воно створюється та надихається на основі чийогось досвіду або робіт. Достатньо згадати еклектичний стиль Квентіна Тарантіно, який під час роботи у відеопрокаті встиг передивитися купу фільмів та з часом сформувати власний впізнаваний постмодерністський стиль.
У сучасності цей досвід тепер можна називати «набором даних», якщо завгодно. Це лише наслідок прогресу, а поганий він чи ні — дізнаємось пізніше.