«Книга — це знеболювальне». Українські письменники, видавці та критики розповідають про те, як розуміти літературу

Чи має бути свобода слова абсолютною? Що читають підлітки? Можливо, не читають взагалі? І чи правда, що письменник «зливає» емоції та переживання в свої тексти?

Книжковий фестиваль «Зелена хвиля» цього року тривав три місяці, поділившись на літній та осінній сезони. Організатори зафільмували найбільш цікаві та контраверсійні виступи учасників: українських письменників, критиків та видавців. Розповідаємо, де і як їх дивитись*.

Ілюстрації фестивальних програм — Онга Корнілов.

«Книжка — єдиний спосіб вирватися зі своєї жалюгідної голови та забратися в чиюсь. Це протизапальне та знеболювальне від реальності», — каже Ірина Фінгерова, авторка роману «Замки», антиутопії «Плацебо», збірки оповідань «Сюр-тук», на бліцінтерв’ю з учасниками фестивалю. Його тема – «Енергія книги», четверо сучасних українських письменників відповідають на різні запитання, насамперед розповідаючи, у чому полягає та сама енергія.

«Книга — ідеальний співрозмовник, оскільки ти абсолютно впевнений, що розмова буде цікавою. І навіть якщо тобі буде неприємно від цієї розмови — тому що книги бувають різними й теми, які вони порушують, також — це буде змістовна та насичена розмова, — додає Ірина. — “Маленьке життя” Ганьї Янаґігари — зовсім не позитивна книга, але в ній можна сховатися від власних переживань, тому що переживання головного героя описані так добре та вірогідно, що займають думки, і ти перемикаєшся. А для мозку це головне. Це як з’їздити до Італії, лише прочитати про те, як когось у дитинстві ґвалтують ченці».

Письменники справді «зливають» у створюваний роман свої емоції та тривоги? На це запитання відповіла письменниця Тамара Горіха Зерня, авторка роману «Доця», відзначеного як книга року ВВС, переможниця Book pitch 2020 року.

«Книга – не каналізація. Її створення — це розкидання антен, якими ловляться сигнали зі світу. А письменник — просто розшифровувач сигналів, скоріше навіть стенографіст.

Бувало, що пишеш про персонажа, а він взагалі тобі не подобається, і думаєш: може, отруїти його ще на перших сторінках? Але ти не маєш права, бо персонажі живі, хай тільки у твоїй голові. Ти не можеш зламати їх і переробити під свій смак. Твоє завдання — записати їхню історію, мінімально втручаючись у неї».

Частиною проєкту «Енергія книги» була ще ціла концертна програма:

Фестиваль організував кілька великих дискусій, одну з них було присвячено свободі слова. «Наше суспільство — носій самоцензури», — каже письменник Павло Матюша, наводячи як приклад коментарі на кшталт «але за таке можна і отримати» як реакцію на те, що сталося з Шарлі Ебдо. Письменниця Роксолана Сьома розповіла, як кілька видавництв відмовилися публікувати її роман, якщо не буде згладжено деяких сцен, на тему яких «не можна говорити голосно».

«Дорослі проблеми дитячої літератури» — так звучала тема іншої дискусії, учасники якої обговорювали, що читають підлітки і як створювати контент, конкуруючи з TikTok та Instagram.

«Діти читають та споживають дуже багато інформації, просто в іншому форматі — це комікси, графічні новели, подкасти, блоги, — каже Наталія Задорожна, засновниця громадської організації для розвитку та соціалізації підлітків ТОВ. — Не можна ділити літературу на дитячу та дорослу, хіба що виділити книги для дітей до семи років. Проблеми дорослих у цьому, що вони сприймають підлітків дорослими теж. Я не знайшла українською мовою жодної якісної книги про сексуальну освіту для читачів 16+».

Видавці, критики та представники книгарень під час іншої дискусії також обговорили тему книжкового контрафакту — звідки він береться, як читачеві відрізнити підробку від оригіналу та чим контрафакт відрізняється від контрабанди та піратства.

Серед оригінальних серійних ідей фестивалю також можна відмітити програму «Літературні гастролі», в рамках якої до Одеси запрошуються письменники з інших міст України: Києва, Львова, Харкова. Як кажуть організатори, ця програма має на меті зміцнення міжрегіональних культурних зв’язків та популяризацію сучасної української літератури.

Програма проходила у вигляді читань, презентацій, бесід, перформансів, участь у яких взяли Олександр Ірванець, Марк Лівін, Артем Чапай, автори літературної агенції OVO Павло Матюша, Микола Кулініч, Роксолана Сьома, Сергій Демчук, Теа Саніна, автори журналу «ШО» Юлія П’ятецька, Остап Сливинський, Тетяна Трофименко, Юрій Володарський.

Перфоманс «Кохання. Море. Ніч»:

У фестивальному відеоциклі «Музейна книжність України» музейники розповідають про видавничу діяльність своїх музеїв та знайомлять нас із музейними виданнями.

«Ідея створити цю програму виникла з розуміння того, що музейні видання найчастіше залишаються невідомими для читачів — книжки виходять малими тиражами, придбати їх можна в основному тільки в музеях, на книжкові ярмарки ці видання не потрапляють, — розповідає програмна директорка фестивалю «Зелена хвиля» Лала Алєскєрова. — Адже в музеях України видано і продовжують видаватися дуже цікаві, цінні, унікальні за змістом та концепціями книги – альбоми, наукові збірники, публікації фондових матеріалів, просвітницькі та популяризаторські проєкти тощо».