Оформлення — Владислава Федосєєва
Леопольд Рітер фон Захер-Мазох народився 27 січня 1836 року у Львові (тодішньому Лемберзі), який тоді входив до складу Австрії як «Королівство Галичини та Володимирії».
Леопольд був старшим сином у родині. При народженні мав погане здоровʼя. Вважається, що воно покращилося після того, як хлопчика віддали на вигодовування до української селянки у містечко Винники.
Його батько був комісаром імперських поліцейських сил Королівства Галичини та Володимирії, а мати — дочкою тодішнього ректора Львівського університету.
Взагалі ж предки були іспанськими євреями та богемськими німцями, які переїхали до Праги у XVI столітті. Хоча деякі дослідники вважають, що мати та її родичі мали русинське походження.
Зображення — Pinterest.
У 1848 році родина Леопольда переїхала до Праги. Тут він вивчав німецьку мову та почав писати перші твори. Захер-Мазох був успішним учнем і студентом, він вивчав юриспруденцію, математику та історію. У віці 19 років став доктором права.
У 1858 році Леопольд анонімно опублікував перший роман «Одна галицька історія. Рік 1846». Так почалися його експерименти з літературою: історичні дослідження, п’єси, фейлетони, літературно-критичні твори.
Успіх прийшов із романом «Дон Жуан з Коломиї». В 1872 році його опублікували в одному з паризьких журналів. В сільському антуражі Коломиї розповідається про метаморфози, які відбуваються між чоловіком та жінкою у щасливому шлюбі та призводять до адюльтерів.
Зображення — Pinterest.
У Захер-Мазоха зʼявилися перші палкі прихильниці його мистецтва. З однією з них — Авророю фон Рюмслін — він одружився. Вона також писала твори під псевдонімом Ванда фон Дунаєва. Дружина була марнославною, полюбляла вищий світ і витрачала багато грошей на одяг та розваги.
Леопольду довелося писати невибагливі новели, одягаючи своїх героїнь у гуцульські кацабайки та хустки, додаючи батоги та канчуки.
Деякий час вони разом випускали різноманітні твори під псевдонімом Захер-Мазох.
Згодом Аврора пішла, залишивши чоловіка на межі жебрацтва.
Леопольд одружився з гувернанткою своїх дітей, яка була на 20 років молодшою за нього.
Останні роки свого життя Захер-Мазох провів у німецькому селищі Ліндгайм у Гессені, де й помер 9 березня 1895 року. Як стверджують, урну з його прахом знищила пожежа 1929 року.
Зображення — Pinterest.
Леопольд та його захоплення жорстокістю
Сам Захер-Мазох ще з дитинства зацікавився людською жорстокістю: читав житія мучеників, полюбляв зображення страт.
Вважається, що родичка з боку батька, графиня Ксенофобія, зростила в ньому цей інтерес. Вона була гарною та жорсткою жінкою. Практикувала БДСМ-стосунки з чоловіком та коханцями, використовувала батіг та надягала хутро.
Одного разу під час гри в схованки Леопольд заховався у її спальні та був свідком, як вона побила трьох чоловіків (серед яких її власний чоловік), які увірвалися до неї під час рандеву з коханцем.
Ксенофобія дізналась про те, що Леопольд все бачив, та побила його теж. Проте хлопчику сподобалося це відчуття. Він усвідомив сексуальну насолоду від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінок.
Зображення — Pinterest.
«Венера в хутрі»
«Удари з нечуваною силою часто й густо сипалися на спину, руки, плечі. Я зціпив зуби, щоб не закричати. Ось батіг хльоснув мене по обличчю, гаряча кров зацідила з рани, а вона лише сміялася та батожила далі».
Це цитата із найвідомішого роману Леопольда, який популяризував жіноче домінування та привів до виникнення терміну «мазохізм». Його опубліковано у 1869 році.
При написанні Захер-Мазох надихався власним життям. Наприклад, центральний персонаж оповідання Ванда фон Дунаєва (імʼя взяте із псевдоніма дружини) списаний з письменниці-початківиці Фанні Пістор, яка почала листування, а потім стосунки із письменником.
За сюжетом, неназваний оповідач бачить уві сні Венеру, яка носить хутра. Він розповідає про це своєму другу Северину. Той відмовляє його від захоплення жорстокими жінками, а в якості прикладу розповідає власну історію кохання до деспотичної та садистичної жінки — Ванди фон Дунаєвої.
Северин настільки захопився нею, що згодився стати її рабом та стерплювати всі побої та приниження від неї. І хоча спочатку жінка не дуже розуміє бажання героя, але згодом все сильніше починає знущатися над героєм твору. Северин отримує власне рабське імʼя — «Грегор».
Зображення — Pinterest.
Пані та раб мандрують Європою до самої Флоренції, де кількість садистичних ігор фон Дунаєвої тільки збільшується: героя б’ють батогами, привʼязують до стовпів, тортують, змушують працювати в полі та спостерігати за її романами.
Нарешті Ванда зустрічає чоловіка своєї мрії, принижує Северина ще сильніше, що ставить крапку на їх стосунках.
«— Та все ж, у чому мораль?
— А в тому, що жінка, за своєю природою чи вихована сучасним чоловіком, є його ворогом і може бути лише рабинею або повелителькою, але ніколи — товаришкою і супутницею в житті. Товаришкою чоловіка жінка може стати лише тоді, коли цілком буде зрівняна з ним у правах, в освіті та праці».
«Мазохізм»
Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком постійно виникає у творах Захер-Мазоха.
Тому в 1886 році віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ назвав сексуальну перверсію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, мазохізмом. Мазох не схвалював використання свого імені.
У 1905 році Зигмунд Фройд обʼєднав твори де Сада та Захера-Мазоха. В праці «Три есе з теорії сексуальності» він вказав, що садомазохізм — це коли:
«Людина, яка відчуває задоволення від заподіяння болю комусь іншому у сексуальних стосунках, також здатна насолоджуватися болем, який вона сама може отримати від сексуальних стосунків».
Сам термін придумав один із послідовників Фройда Ісідор Задгер в 1913 році.
Зображення — Pinterest.
Захер-Мазох та Галичина
Захер-Мазох відкрив для німецької літератури народне життя Східної Європи. Наприклад, у повісті «Криваве весілля у Києві» він вперше переповів легенду про розправу київської княгині Ольги над деревлянами.
Письменник докладно вивчав мову, звичаї та перекази народів Галичини. Це свого роду унікальні оповідання, де Захер-Мазох розповідає про сільське життя, місцеві звичаї та вірування, складнощі стосунків між чоловіком та жінкою, легендарних героїв: «Дон Жуан із Коломиї», «Жіночі образки з Галичини», «Мандрівні коменданти», «Опришок», «Карпатські розбійники» тощо.
Твори Захер-Мазоха багато перекладали і видавали в Галичині XIX століття. У наш час перші переклади творів Захер-Мазоха українською мовою з’явилися 1994 року.
