Перші зображення змія зустрічаються на кераміці культури Кукутені-Трипілля, яка існувала в період між 5500 та 2750 роками до н. е. Активна кооперація зі скандинавськими народами могла вплинути на формування міфів про драконів.
Пізніші пращури створювали артефакти в формі змій чи драконів: сережки чи фібули — металеві застібки, які використовували в ритуалах та в якості оберегів.
Постать змії завжди мала неоднозначне ставлення до себе. Гадюк ототожнювали з лихом. За одними легендами, з них виростають чорти. За іншими — якщо вбити гадюку, то це як послухати сім літургій та списати собі гріхи.
Будь-яка гадюка може перетворитися на дракона, для цього їй потрібно прожити 7 років, при цьому не чути людського голосу чи дзвону.
Вужі, навпаки, допомагають господарям, якщо живуть в їхній хаті, приносять щастя, тож вбивати їх така собі справа.
Оскільки змії селяться біля водоймищ, річок та печер, вважалося, що вони можуть стерегти живу та мертву воду, яка може воскресити або вбити того, хто випив її.
Негативне переосмислення образу почалося з посиленням християнства. Змій почали ототожнювати з язичництвом, безладдям, смертю та злом. Дракони нападають на сонце, місяць, викликають затемнення, спокушають жінок.
Це призвело до того, що образ змії майже зник у різьбленні, розписах, вишивках та інших напрямках декоративного народного фольклору.
Разом із християнством із Візантії емігрував образ Юрія-змієборця. Цей мотив набув популярності в мистецтві Київської Русі.
Надалі змія в ролі антагоніста можна зустріти в різноманітних казках та легендах. Наприклад, Кирило Кожумʼяка позбавив Подніпровʼя від нападів змія, запрягши того до плуга. Борозди, які залишились від гігантського чудовиська, називали Змієвими валами.
Це одна з легенд, хоча спеціалісти вважають, що спорудження валів почалося ще задовго до давньоруських часів. Їх теоретична загальна протяжність могла бути близько 969,5 км. Найбільш відомі — Змієві вали Київщини. Зараз більшість із них знищена внаслідок господарської діяльності.
Мотиви про змія зустрічаються в українських казках: героїчні «Котигорошко» та «Івасик-Телесик».
Український дракон мешкає біля річок, джерел, іноді в печерах й навіть в замках. Може мати матерів, сестер, дочок.
Дракони можуть бути як чоловічої, так і жіночої статі. Вміють спілкуватися. Можуть мати багато голів та крила, тож вміють літати. Іноді дихають полумʼям.
У казках змії чи дракони зазвичай антагоністи: вони викрадають людей, тероризують міста, вимагають данину, оперують важливими ресурсами чи стережуть скарби, викрадають сонце тощо.
Як, наприклад, Змій Горинич. Найвідоміший словʼянський дракон та багатоголовий кіднапер дівчат та жінок. Назва, напевно, походить чи то від слова «гора», чи то від «горіти», чи від річки Горинь.
У казках Горинич може їздити на коні. В деяких версіях вміє відрощувати голови, як Гідра, вміє літати, як європейський вівер, чи все палить вогнем.
Цей образ можна розглядати в кількох ракурсах: руйнівні сили природи, уособлення кочовиків чи чужоземців.
Чому у багатьох народів є міфи про драконів:
Інстинкти
Антрополог Девід Е. Джонс вважає, що легенди про драконів повʼязані з вродженим страхом перед зміями. Нібито багато людей бояться гадів, тому що успадкували від наших пращуров інстинктивну реакцію небезпеки при зустрічі з ними.
Фольклор виніс це на інший рівень у героїчний мотив перемоги над злом, представлений змієм, а надалі драконом. Останні навіть селяться в місцях, де частіше можна зустріти повзучих: печери, гори, водойми, ліси.
Діногіпотеза
Уявіть, що ви неосвічений селянин або шахтар, який натрапив на гігантські кістки, кігті або черепи, схожі на зміїні. Що б ви подумали? Що десь поблизу мешкає величезна гадюка чи щось подібне.
Американська історикиня Едріена Майор вважає, що знахідки скамʼянілих кісток динозаврів чи інших тварин лягли в основу міфів та казок про драконів. Чи, можливо, це перебільшений опис справжніх великих рептилій: крокодилів, ігуан, ядозубів чи драконів острова Комодо.
Непогода та ворожнечі
Історик Роберт Бласт має гіпотезу, що через образ дракона традиційні культури намагалися описати різноманітні явища, зокрема погодні. Наприклад, український змій може керувати дощами, вітром, посухою, а іноді перетворюється на вихор.
Крайня версія, що дракони та крилаті змії, які в казках постійно набігають на селища та викрадають людей, — це образ агресивних чужинців. В «Котигорошко» образ подолання змія може трактувати як визволення від чужоземного гніту або як ініціація у доросле життя.
