Зображення — Артур Бондаренко.
Дослідження сексу в космосі стали необхідними через розвиток та плани довготривалих космічних місій. Одразу окреслилися й проблеми: порушення добових ритмів, радіація, ізоляція, стрес і умови нульової або мінімальної гравітації. Зміни в навколишньому середовищі можуть створити додаткові проблеми зі збудженням, змащенням та кровотоком.
Також однією з проблем такої взаємодії є третій закон Ньютона — сили взаємодії двох матеріальних точок рівні за величиною, протилежно спрямовані і діють уздовж прямої, що з’єднує ці матеріальні точки. Тобто рухи пари протистоятимуть одне одному. Навіть секс-іграшки мають бути адаптовані — вони повинні бути легкими, дискретними, легко очищатися та не створювати відходів.
Усі відомі експерименти щодо сексу в космосі наразі були проведені лише на тваринах. Зокрема дослідження, проведені на щурах, показали, що гризуни, вирощені в умовах мікрогравітації, мали зростання аномальних нейронних зв’язків між вестибулярним сенсорним епітелієм і руховою системою.
Інше дослідження вивчало запліднення ембріонів миші в умовах мікрогравітації. Хоча після імплантації за нормальної гравітації це призвело до здорових мишей, швидкість запліднення в умовах мікрогравітації була нижчою. Наразі жодна миша чи щур не розвивалися під час мікрогравітації протягом усього життєвого циклу.
Костюм для космосексу!
У 2006 році американська письменниця Ванна Бонта винайшла 2suit. Це костюм, призначений для полегшення сексу в невагомих середовищах: відкритий космос або планети із низькою гравітацією. Ідея зʼявилась після того, як Бонта відчула мікрогравітацію під час параболічного польоту з Національним космічним товариством у 2004 році.
Костюм виготовлений з легкої тканини з липучкою, яка дозволяла двом людям буквально обійнятись. Ванна Бонта зазначала, що 2suit призначений не лише для сексу, а є більш універсальним.
Тестування функціональності костюма у 2008 році провела сама розробниця у симуляторі низької гравітації. Двом учасникам тесту знадобилося вісім спроб, щоб успішно обійняти одне одного. Окрім того, 2suit має функцію швидкого роздягання — користувач може зняти одяг та прикріпити сам костюм до стійкої поверхні.
Ймовірні випадки сексу в космосі
Офіційно жодного зафіксованого статевого акту в космосі так і не відбулось, але існують припущення щодо двох місій. У 1982 році радянська космонавтка Світлана Савицька, друга жінка в космосі, приєдналася до космічної місії «Союз Т-7». Коли вона прибула, на борту вже були двоє колег-чоловіків.
У своїй книзі «Пекельна подорож у часі та просторі» німецький астронавт Ульріх Вальтер зазначає, що, за словами лікаря команди Олега Газенка, політ планувався з метою сексуального контакту.
Друга місія відбулася у 1992 році в рамках першого польоту космічного шаттла «Індевор». На борту були Марк Лі та Ян Девіс, які познайомилися у NASA та таємно одружилися за рік до польоту. Таємно, оскільки політика NASA забороняє літати у космос подружній парі. А також не пропагує сексуальну активність в принципі, оскільки це суперечить меті наукових досліджень.
Правда, окрім Лі та Девіс на борту були ще пʼять астронавтів.
Чим він може відрізнятися від земного?
Перебування в космосі призводить до зниження лібідо. Це повʼязано з невагомістю, що викликає гормональні зміни, як-от зниження естрогену. Низький рівень естрогену пов’язаний зі зниженням статевого потягу. Іншим фактором є зміна внутрішнього годинника астронавтів. Однак статевий потяг може пристосовуватись після кількох тижнів у космосі.
Також деякі астронавтки приймають перед польотом протизаплідні засоби, щоб уникнути менструації. Через це важко відокремити штучні гормональні зміни від змін, спричинених космічним польотом.
Мастурбація в космосі
У 2014 році Марджорі Дженкінс, радниця NASA та експертка з питань сексу та гендерного здоров’я, написала у статті «Вплив статі та гендеру на адаптацію до космосу: репродуктивне здоров’я», що еякуляція є важливою для чоловіків, щоб уникнути ризику бактерій. Вони можуть накопичуватись у простаті, що може призвести до сечостатевих інфекцій.
У тому ж році в інтерв’ю журналу Men’s Health Magazine американський астронавт Майкл Муллейн заявив, що під час своїх космічних місій в нього траплялась ерекція. «Служба психологічної підтримки надіслала нам гарні “кольорові” фільми, які допомагають відновити волю, поводитися як нормальний дорослий чоловік. Нема чого соромитись. У всіх нас є дружини…» — писав радянський космонавт Валерій Поляков.
Спроба Pornhub
У червні 2015 року компанія Pornhub оголосила про плани зняти перший порнографічний фільм у космосі. Вона запустила краудфандингову кампанію під назвою Sexploration з метою зібрати 3,4 мільйона доларів за 60 днів, але отримала лише 236 086 доларів, тому стрічку довелось скасувати.
Фільм мав би вийти в прокат у 2016 році після шестимісячного навчання та знімань за участю двох акторів та знімальної групи з шести осіб. Однією з цілей проєкту було виявити, що таке оргазм у космосі.
Але імітація польоту в космос виявилася вдалішою: у 1999 році студія Private Media Group зняла порнофільм «Експеримент з Ураном: частина друга», де реальну сцену статевого акту в умовах невагомості було здійснено за допомогою літака зі зниженою гравітацією.