Елеонора Чорноморченко
22 июня 2022

«Третя армія»: які інфекційні захворювання приносила війна людству в минулому

Упродовж усієї історії війна спричиняє смерті не лише від бойових дій, а й від хвороб, що розповсюджуються через недоступність елементарної гігієни, великі скупчення людей та їх переміщення. Так, в період наполеонівських війн від захворювань померло у вісім разів більше солдат, ніж від поранень на фронті. Під час громадянських війн в США захворювання навіть проголосили «третьою армією».

 

Розповідаємо, який відбиток залишили недуги в пам’яті та культурі людства поруч зі знаковими війнами. А ще відповідаємо на питання, які загрози життю, окрім росії, зараз розповсюджуються на українських територіях, — чи можливо себе убезпечити?

 

Попереджаємо, що цей текст має лише науково-популярний характер та не закликає до паніки через небезпеку розповсюдження хвороб. Про загрози поширення тих чи інших інфекцій офіційно повідомляє тільки ВООЗ або український МОЗ.

Холера

Холера являє собою гостре захворювання, яке виникає внаслідок інфікування кишківника бактеріями Vibrio cholerae. Її спалахи зазвичай були пов’язані з поганими каналізаційними системами, забрудненістю води, антисанітарією, пригніченим станом медицини та інфраструктури. Саме тому хвороба несе серйозну загрозу для малорозвинених країн і територій, де проходять воєнні дії.

Значну смертність від захворювання описували ще декілька сторіч тому митці. Подекуди в часи відсутності нормальної каналізації жертв було настільки багато, що тіла загиблих збирали просто з вулиць.

Зліва: ілюстрація в журналі La Petit Journal, грудень, 1912. Справа вгорі: Чоловіки в уніформі підбирають на вулиці труп і кладуть його у фургон.  Габріеле Кастаньйола «Холера в Палермо», 1835. Wellcome collection Справа внизу: Гравюра на дереві з зображенням жахливих санітарних умов, у яких жили хворі на холеру. Hatchard and Son, 1850. National Philanthropic Association.

На картинах художників можемо побачити, як змінюється зовнішній вигляд хворих на холеру: загострюються риси обличчя, западають очі, синіють губи та вушні раковини.

23-річна дівчина з Відня, яка померла від холери, зображена здоровою і за чотири години до смерті. Кольорове гравіювання. Wellcome Collection

23-річна дівчина з Відня, яка померла від холери, зображена здоровою і за чотири години до смерті. Кольорове гравіювання. Wellcome Collection

Через велике спустошення в материковій Європі у людей навіть виникла «холерофобія», інколи з додатковим занепокоєнням — ризиком передчасного поховання. Саме про такі випадки розповідає у своєму хорор-оповіданні «Поховані живцем» Едгар Аллан По.

Також холеру згадував і німецький письменник Томас Манн. Автор розповідає у своїй новелі «Смерть у Венеції» історію кохання письменника, який приїхав до Венеції якраз під час спалаху холери. Тоді в місті усіляко намагалися приховати факт захворювання, аби не залякати туристів. Твір був опублікований у 1912 році та написаний на рік раніше — саме тоді холера спричинила велику кількість смертей в Італії.

Серед останніх спалахів у світі наймасштабнішою стала епідемія холери в Ємені, яка розпочалася у квітні 2017 року та тривала понад 4 роки. За цей час у країні зареєстрували 2,5 млн випадків захворювання,  з яких 4 тисячі були смертельними. Спалах був пов’язаний із недоїданням та складним доступом до чистої води через тривалу війну в країні. Згодом ООН визнав гуманітарну кризу в Ємені найскладнішою на той час.

Трохи раніше значну смертність від холери реєстрували в Сомалі. Табори біженців зазнали подвійного удару від хвороби та нестачі їжі внаслідок війни та сильної посухи. А в Демократичній Республіці Конго декілька епідемій холери виникли саме в таборах для ВПО.

У сучасності з початком повномасштабного російського вторгнення ця проблема знову актуальна: радник мера окупованого Маріуполя Петро Андрущенко заявив, що в місті постраждалі вже звертаються до лікарень із симптомами холери. Відсутність реагентів для лабораторних досліджень наразі не дає можливості встановити точний діагноз.

«Маяк» спитав в інфекціоністки Олени Луцької про те, у чому полягає небезпека холери для маріупольців та як не допустити інфікування.

«Особливістю холери є те, що в складних випадках вона викликає дуже сильне зневоднення. Воно виникає так швидко, що людина навіть може померти від ускладнень», — каже Олена Луцька, педіатриня, дитяча інфекціоністка та власниця клініки «ЛамаЛу». Причиною стає гіповолемічний шок — стан організму, при якому зменшується об’єм циркулюючої крові через втрату рідини та електролітів.

«В умовах війни фекалії хворих можуть виходити у водойми, звідки люди беруть воду для пиття, тому це наражатиме їх на небезпеку», — нагадує Луцька.

Лікують холеру так само, як інші кишкові інфекції: через регідратацію, тобто повернення рідини та електролітів. У нескладних випадках люди просто багато п’ють та вживають спеціальні препарати, що оновлюють водний баланс. Якщо їх немає в доступі, то треба робити розчин ВООЗ Навіть коли пацієнт почуває себе дуже погано, допомагає крапельниця — зазвичай це не є проблемою, але на окупованих територіях компетентну допомогу отримати складно.

 

В Україні останні випадки холери були офіційно зареєстровані понад 10 років тому. Цікаво, що це теж було в Маріуполі — тоді через захворювання вводили заборону на купання в морі, а також на виловлювання риби та продаж її на ринках. Проте зараз в місті існує набагато вищий ризик розповсюдження інфекції.

Інфекціоністка зазначає, що у світі є вакцина від холери, проте вона недоступна в Україні, а застосовують її в США переважно для мандрівників. «Найкращий шлях для подолання цієї хвороби — гігієна. Мити руки та продукти, не пити небезпечну воду, не купатися у водоймах, не купувати місцеву рибу та не ловити її власноруч — тоді заразитися буде неможливо. Такі звичайні речі насправді можуть врятувати життя», — доповнює Олена.

Дифтерія

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Її збудником є бактерія Corynebacterium diphtheriae,  інкубаційний період — 2–10 днів. Може вражати верхні дихальні шляхи та шкіру. Зазвичай проявляється у вигляді складної ангіни, коли в горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. У складних випадках може призвести до смерті.

Захворювання прекрасно почувається в антисанітарних умовах та легко поширюється при тісному контакті з інфікованою людиною або при контакті з краплями слини, токсином та іншими рідинами організму. Так, під час Другої світової війни в 1943 році в Європі було зафіксовано мільйон хворих на дифтерію, серед яких 50 тисяч загинули.

Вінфрід Георг Зебальд, німецький письменник 20-го століття, описує у своїй роботі Il ritorno in patria страждання, які принесла йому дифтерія:

«З болем у горлі я лежав у своєму ліжку та кожні кілька хвилин страждав від сильного кашлю, який заполоняв мої груди та все тіло. Мої кінцівки були такі важкі та некеровані, що я не міг підняти голову, ноги чи руки, навіть руки. У порожнинах тіла був такий великий тиск, ніби мої органи розтягувалися лещатами».

Дифтерія у вигляді примарного скелета повільно й сильно душить обома руками маленьку дитину під час сну. Річард Теннант Купер. Wellcome Collection.

Дифтерія у вигляді примарного скелета повільно й сильно душить обома руками маленьку дитину під час сну. Річард Теннант Купер. Wellcome Collection.

Декілька років тому спалахи захворювання відбулися в таборі біженців рохінджа в Бангладеші, а також під час громадянської війни в Ємені дифтерію фіксували в дітей, які не були вакциновані від захворювання.

В Україні протягом останніх років реєстрували поодинокі випадки дифтерії, з 2010 до 2018 року їх було лише 56. Найефективніший метод для запобігання захворюванню — вакцинація, яку в Україні проводять безкоштовно. Про її необхідність активно говорили ще у часи Першої світової війни. Ось такий вигляд мали плакати британського військового художника із назвою «Дифтерія — смертна, імунізація — захистить».

Лікар готує протидифтерійну сироватку. Історична ілюстрація 1882 року. Deutschland Funk Kultur.

Лікар готує протидифтерійну сироватку. Історична ілюстрація 1882 року. Deutschland Funk Kultur.

Грип

Нікуди не зникає під час війни і звичайний грип. Так, в останні місяці Першої світової розпочалася пандемія іспанського грипу, яка була наймасштабнішою за всю історію — перехворіли 500 мільйонів людей, що в ті часи становили майже третину населення планети. За різними підрахунками, з них загинули до 100 мільйонів.

Одним із перших осередків іспанського грипу був найбільший британський військовий і лікарняний табір в Етаплі (Франція). Наприкінці 1917 року військові патологи повідомили про появу нового захворювання з високою летальністю, яке згодом ідентифікували як грип. Переповнений табір і лікарня були ідеальним місцем для поширення респіраторного вірусу.

Запеклі бої та масштабні пересування військ під час Першої світової війни прискорили розвиток пандемії та мутацію вірусу. Деякі науковці стверджують, що причиною стала слабкість військових через недоїдання, а також постійні очевидні стреси.

Медсестри-добровольці з Американського Червоного Хреста лікують хворих на грип в муніципальній аудиторії Окленда, яка використовувалася як тимчасова лікарня під час пандемії іспанського грипу. Фото — Associated Press

Медсестри-добровольці з Американського Червоного Хреста лікують хворих на грип в муніципальній аудиторії Окленда, яка використовувалася як тимчасова лікарня під час пандемії іспанського грипу. Фото — Associated Press

Британський письменник Девід Лоуренс у своєму творі «Лисиця» описує повернення солдат після війни та зображує поруч із ними постійну тінь, яка насправді є іспанським грипом. Митець і сам ледь не загинув від хвороби, як і його колега, письменниця Вірджинія Вулф, що хворіла на грип п’ять разів. У своєму оповіданні «Про хворобу» вона згадує психічні наслідки іспанки, що нагадують знайомий сучасній медицині «постковід»: відокремленість, самотність та вразливість. За її думкою, хвороба змушувала навіть зрілих людей знову відчувати себе дітьми.

Пандемія іспанського грипу закінчилася в 1920 році, проте подібні віруси грипу все ще активні. Саме тому, щоб уникнути серйозних ускладнень від захворювання, лікарі радять щороку проходити вакцинацію.

Едвард Мунк. «Автопортрет після іспанки», 1919. Munchmuseet.

Едвард Мунк. «Автопортрет після іспанки», 1919. Munchmuseet.

Серйозною проблемою для військових у різні часи також були венеричні захворювання, а двома найпопулярнішими вважалися сифіліс та гонорея. Частіше за все солдати заражалися через незахищений статевий акт із секс-працівницями.

Саме тому в Європі в XVIII-XIX століттях уявлення про сифіліс часто пов’язували з «небезпечною» жіночою сексуальністю, і особливо з працівницями секс-бізнесу.

Художник Річард Теннант Купер присвятив цьому захворюванню картину та зобразив сифіліс як частину шлейфа від вбрання повії.

Зображення — Wellcome Collection

Зображення — Wellcome Collection

До двох молодих чоловіків підходить повія: це одягнений скелет, який тримає перед обличчям виготовлену маску, що символізує сифіліс.
Літографія Джей Джей Гранвіль, 1830. Wellcome Collection

До двох молодих чоловіків підходить повія: це одягнений скелет, який тримає перед обличчям виготовлену маску, що символізує сифіліс.
Літографія Джей Джей Гранвіль, 1830. Wellcome Collection

Ця проблема залишилася на часі й у 20-му сторіччі. Під час Миротворчої місії ООН у Камбоджу на початку 1990-х років майже половина військових повідомили, що мали сексуальні контакти із секс-працівницями. Дослідження показало, що близько 40% із цих жінок були інфіковані ВІЛ, хламідіозом, сифілісом та трохи менше — гонореєю.

Проте ризику заразитися ІПСШ під час війни зазнають не лише військовослужбовці, а й звичайні цивільні люди.

Під час громадянської війни в Ліберії, між 1999 і 2003 роками, майже 50% ліберійок віком від 15 до 70 років зазнали принаймні одного акту сексуального насильства з боку солдата або озброєного поліціянта.

В іншій африканській країні, Сьєрра-Леоне, з 1991 до 2001 рік приблизно 64 тисячі внутрішньо переміщених жінок зазнали сексуального насильства, пов’язаного з війною.

Подекуди захворювання навіть ставали зброєю військових. Так, полонених жінок у Руанді відвозили до ВІЛ-позитивних солдатів спеціально для зґвалтування.

В Україні під час повномасштабного вторгнення також відомі офіційно зареєстровані випадки зґвалтувань, проте статистики щодо ІПСШ немає. Якщо людина зазнала сексуального насильства, то лікарі можуть назначати профілактичні схеми лікування ІПСШ одразу, коли вона дістанеться шпиталю.

Тиф

Під час Громадянської війни в США був розповсюджений черевний тиф. Збудник цієї хвороби — бактерії Salmonella. Серед симптомів — стійка лихоманка, діарея або закреп, сильне загальне нездужання, стійка висока температура та кашель. За приблизними розрахунками тоді зафіксували 75 тисяч випадків, серед яких летальні —  36%.

Причиною хвороби стали традиційна антисанітарія воєнного часу, неправильне розміщення вбиралень та ігнорування прохань хірургів щодо належної гігієни в шпиталях.

Відомо, що під час цього конфлікту приблизно дві третини із 660 тисяч смертей солдатів були спричинені пневмонією, черевним тифом, дизентерією та малярією. Через це хвороби навіть почали називати «третьою армією».

Ось такий вигляд мали хворі на картинах художника Баумгартнера.

Зображення інфекції черевного тифу у французькій рекламі дезінфікуючого паперу, 1890. Wellcome Collection

Зображення інфекції черевного тифу у французькій рекламі дезінфікуючого паперу, 1890. Wellcome Collection

В Україні останніми роками захворюваність на черевний тиф зменшується та майже не реєструється.

В період Першої світової та після неї країнами світу поширився інший тиф — висипний. Це інфекційне захворювання спричиняють паразити Rickettsia prowazekii. До симптомів належать блювота, сильний головний біль, підвищена температура тіла, галюцинації та загальмованість організму.

Хвороба розповсюдилася через відсутність нормальної питної води, неправильне харчування, великі скупчення людей і недотримання гігієни. У листопаді 1914 року тиф уперше з’явився серед біженців і в’язнів, а потім швидко поширився поміж військ. Тоді через цю хворобу мільйони людей загинули в росії, Польщі, Румунії та Сербії.

Американська лікарня, в якій лікували тиф. Фото — Медична бібліотека США

Американська лікарня, в якій лікували тиф. Фото — Медична бібліотека США

Теми епідемії висипного тифу в Британії торкається у своїй творчості письменник Жан-Поль Сартр. У роботі із назвою «Тиф» він розповідає історію кохання лікаря та співачки, колишній партнер якої загинув від епідемії тифу, що охопила країну.

Окопна лихоманка або Волинська гарячка

У середині 1915 року лікарі британського експедиційного корпусу на Західному фронті у Франції почали помічати незвичайне гостре гарячкове захворювання в солдатів, що супроводжувалося головним болем, запамороченням, болем у спині, а також специфічним болем і скутістю в ногах, зокрема гомілках. До кінця війни із такою симптоматикою злягли майже 1 мільйон солдатів.

Тоді ж вдалося з’ясувати, що причиною захворювання стали платтяні воші — комахи-паразити, які жили в окопах і траншеях. Вони передавали людям бактерії Bartonella quintana. 

Вояки, що давлять вошей. Ласло Меднянскі, олійна фарба, 1915. Wikipedia

Вояки, що давлять вошей. Ласло Меднянскі, олійна фарба, 1915. Wikipedia

Хоча траншейна лихоманка рідко призводила до смерті, вона все одно стала серйозною проблемою для матеріально-технічного забезпечення армій. Інфіковані солдати могли хворіти декілька тижнів та кілька разів, а тому надовго випадали зі строю.

Для того, щоби запобігти цьому захворюванню в сучасних умовах, необхідно вчасно змінювати та прати одяг, на якому могли бути платтяні воші.

Правець

Збудником цього інфекційного захворювання є бактерія Clostridium tetani, що живе у ґрунті та кишковому тракті тварин. Людина може інфікуватися правцем унаслідок потрапляння бруду в рану через поріз, укуси тварин, травмування гострими предметами або уламками деревини. Характерні симптоми хвороби — стиснення щелепи, м’язові спазми, проблеми з ковтанням, лихоманка та головний біль. Вони з’являються через 3–21 день після зараження.

У перші місяці Першої світової війни правцем масово хворіли поранені солдати, які брали участь у боях на багатих гноєм французьких та бельгійських полях. Причиною став тісний контакт із ґрунтом, який потрапляв у глибокі рани. Деколи захворювання спричиняло страшні страждання.

Хірург і художник Чарльз Белл присвятив солдатам цілу серію із тринадцяти кольорових літограм, яка мала назву «Поранені після битви при Корунні», митець малював свої спостереження олівцем. Одним із героїв став солдат, який хворів на правець після вогнепальних поранень.

Зображення — Wikipedia

Зображення — Wikipedia

Протягом останніх двох років в Україні зареєстрували лише 14 випадків, проте в теперішніх умовах ризик підхопити цю хворобу зростає. Єдиний ефективний спосіб захиститися від хвороби — вакцинація. Дорослі мають проходити ревакцинацію кожні 10 років.

Туберкульоз

Туберкульоз був домінуючим хронічним інфекційним захворюванням першої половини XX століття. Його збудником є бактерія Mycobacterium tuberculosis, а до симптомів належать нав’язливий кашель, сліди крові в мокротинні, біль у грудях, втрата ваги та апетиту, відчуття розпирання в шиї.

Деякі дослідження свідчать, що за 30 років до Першої світової війни рівень смертності від туберкульозу в деяких країнах поступово знижувався, проте в 1914 році смертність різко зросла та була великою до закінчення війни. Апогей зростання смертності від туберкульозу під час Першої світової війни був встановлений у Варшаві: в 1913 році від хвороби помирали 306 осіб на 100 тисяч населення.

Причинами стали погана провітрюваність приміщень, проведення часу в закритих підвалах і бомбосховищах, неправильне харчування та нестача продовольства, тривалі фізичні та розумові навантаження та дефіцит медичної допомоги.

Солдат, хворий на туберкульоз, виснажений лежить на кушетці, у супроводі медсестри, яка тримає миску. Кольорова літографія. Альфред Ролл, 1918. Philadelphia Museum of Art

Солдат, хворий на туберкульоз, виснажений лежить на кушетці, у супроводі медсестри, яка тримає миску. Кольорова літографія. Альфред Ролл, 1918. Philadelphia Museum of Art

Туберкульозна лікарня в Британії, яку створили, щоб лікувати хворих після Першої світової війни. Фото — British Legion

Туберкульозна лікарня в Британії, яку створили, щоб лікувати хворих після Першої світової війни. Фото — British Legion

Хвора жінка сидить на балконі з прекрасним краєвидом. Біля неї стоїть смерть у вигляді примарного скелета, що стискає косу і пісочний годинник, який символізує туберкульоз. Акварель Річарда Теннанта Купера. Wikipedia

Хвора жінка сидить на балконі з прекрасним краєвидом. Біля неї стоїть смерть у вигляді примарного скелета, що стискає косу і пісочний годинник, який символізує туберкульоз. Акварель Річарда Теннанта Купера. Wikipedia

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, в країні за 2021 рік кількість уперше зареєстрованих захворювань на цю хворобу, включно з рецидивами, становила 18 241. Лікарі наголошують, що туберкульоз успішно лікується, проте це максимально залежить від вчасно розпочатого прийому потрібних ліків.

читайте также
Комментарии