Зображення — Артур Бондаренко.
У 2006 році в українському дубляжі вийшов мультфільм «Тачки», де були зайняті Ольга Сумська, Остап Ступка, Юрій Коваленко, Олександр Ігнатуша та ще багато інших українських акторів. Почало змінюватися ставлення глядача, тому що зросійщена Україна була непривчена до української мови, що лунає з екранів кінотеатрів. І раптом коли мультяшні герої почали говорити українською, це сколихнуло суспільство і з’явився інтерес.
Потім українською заговорили актори в інших фільмах, зокрема «Пірати Карибського моря». Це найважливіша зміна, яка відбулася того часу, — сприйняття української з екрана, сприйняття української від голлівудських героїв.
«Тренувати» власний голос мені якось не доводиться, тому що я викладав років 10 в університеті імені Карпенка-Карого. Був диктором і викладачем техніки мовлення. Показуючи студентам вправи, звичайно, сам тренувався.
Тому я не готуюся спеціально — це щодо тренування. Можна бути нетренованим і водночас чудово звучати уже за рахунок набутих якихось умінь. Я думаю, що кожен актор робить певні вправи, певні розминки для того, щоб голос звучав, щоб не було хворобливих звуків, щоб звучати професійно. Інколи для якогось персонажа треба змінити голос, потрібен специфічний сип. Або в мультфільмі бавитись під персонажа та його особливості, наприклад гнусавити. Голос треба підбирати, тримати його — кожен актор це робить індивідуально.
Сам процес дубляжу нескладний. Актор підбирається «певною групою людей» — режисером, кастингами, замовниками. Дублюється по фразах — одна і та сама фраза повторюється декілька разів, у фільм йде найкращий дубль. Процес дубляжу — це все-таки адаптація, головне, щоб голос та інтонація відповідали голосу та інтонації героя на екрані.
Звичайно, актор дубляжу намагається пропустити через себе емоції та переживання героя і передати відповідність оригіналу. Але, як правило, актор під час дубляжу не знає весь сюжет фільму, тому що стрічка розбита на епізоди, які завжди можна подивитися з режисером.
Зображення — FOX.
У мене не траплялося таких історій з «фейс-контролем» від актора або закріпленням голосу до певного персонажа. Навіть коли вийшов фільм «Сімпсони у кіно», мій голос чомусь не затвердили. Я не цікавився, з яких причин, але працював не менш здібний актор Микола Луценко, який був ведучим «Миколиної погоди».
Можливо, замовникам захотілося, щоб це були зірки, які на слуху. Але піднялася велика буча серед глядачів, я читав відгуки у дусі «чому не запросили Малуху?» До мене звернулася студія, яка працює для онлайн-переглядів, і попросила здублювати персонажа Гомера Сімпсона у цьому ж фільмі, але для інтернету. І лишили голоси інших акторів, а замість Гомера вписали мій голос.
Зображення — FOX.
Для людей, які звикли до певного голосу одного персонажа, звичайно, краще, коли його «прикріплюють» до одного актора. Так трапилося, що я озвучив весь серіал «Доктор Хаус» для інтернету. І от саме Г’ю Лорі мене запросили озвучити у мультфільмі «Гоп», а потім у фільмі «Копперфільд».
Немає такого актора, якого я сам хотів би озвучувати. Із задоволенням приходжу на кастинг, лишаю свій голос, і, якщо він підходить замовнику, я працюю так, як потрібно колективу, режисеру. Для мене немає улюбленців серед персонажів, я люблю сам процес.
Критерії, звичайно, є у дубляжі відбору. Головне, щоб голос, інтонації, тональність голосу, тембральність голосу підходили голосу героя, який є на екрані. За таким принципом підбираються актори.
Більшість людей, які ходять у кінотеатри, не знають англійської тою мірою, щоб сприймати її як рідну. Смішно казати це в технологічний вік, але потрібно, щоб просто йшло озвучування. Є документальні або наукові фільми для телебачення, які не потрібно дублювати. А художній фільм має бути віддубльований. Ще, напевно, років 20-30, а то й 50 нікуди це не подінеться.
Якщо б законопроєкт про особливий статус англійської мови прийняли, він би дуже завадив саме бізнесу. Тому що дубляж — це бізнес. Я за те, щоб у нас розвивалося кіновиробництво й були українські фільми, які не гірші за голлівудські. А вони не гірші, просто Голлівуд займає певне місце в кіновиробництві. Уявіть собі, скільки в них пішло десятиліть на розвиток кіновиробництва, а ми хочемо за два-три роки стати на один рівень. Цього не буде, звичайно, але шлях до цього є, має бути.
Фото — The Village.
Український дубляж не відрізняється від інших дубляжів нічим, окрім мелодики української мови для нашого глядача. Я бачив тих же «Сімпсонів» і турецькою, і болгарською. Для кожної країни є певні впізнавані речі, ми вставляли жарти: от Юрій Коваленко вставив жарти про Валєру, й в 2006 році це був фурор.
Це таке наближення персонажа до нас, воно було доречне і на місці. Багато американських жартів є незрозумілими для українського глядача, а перекладачі іноді доречно англійські жарти замінюють українськими.
Я думаю, що сам процес дубляжу за роки має зникнути, коли люди будуть знати мови. Багато інтонацій втрачається від оригіналу, тому що дубляж завжди вторинний, він не може бути кращим за оригінал. Але ми завжди жартуємо, ідучи на якийсь проєкт, що зараз будемо покращувати американців
